Інгулецька зрошувальна система: відмінності між версіями

Головна насосна станція знаходиться на правому березі річки Інгулець, нижче за течією від міста [[Снігурівка]], на віддалі 83&nbsp;км від гирла річки. На станції встановлено сім насосів потужністю 5,5 м³/с кожен. Вода подається двома трубопроводами діаметром по 2,8&nbsp;м на висоту 60&nbsp;м (протяжність труб&nbsp;— 600 м) і тече магістральним каналом завдовжки 53&nbsp;км, що направлений на захід (загальна довжина одинадцяти міжгосподарських розподілювачів першого порядку та чотирнадцяти розподілювачів нижчих порядків&nbsp;— понад 410 км<ref>''Григор'єва Л. І., Томілін'' ''Ю.&nbsp;А.''&nbsp;Радіоекологічні та радіобіологічні аспекти зрошуваного землеробства півдня України: Монографія.&nbsp;— Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006.&nbsp;— С. 100</ref>.). Цього підйому достатньо, щоб вода на всій зрошувальній системі самопливом потрапляла безпосередньо на зрошувані поля. Навіть більше, підйому достатньо і для подачі води у Жовтневе водосховище, що слугує для питного водопостачання м. Миколаїв.

 

 

Перевагою Інгулецької зрошувальної системи є збіг напрямку всіх розподільчих каналів (від Р-1 до Р-11) (вони відгалужуються на південь) з напрямом нахилу місцевості.