Зіґфрід Тауберт народився 11 грудня 1880 року в Баллентіні, ву родині протестантського пастора. Після закінчення середньої школи він почав військову кар'єру і був зарахований фаненюнкеромфанен’юнкером в 57-й піхотний полк герцога Фердинанда Брауншвейзького (8-й Вестфальський). 18 січня 1901 отримав звання лейтенанта. До 1911 року проходить службу в 57-гому піхотногопіхотному полку. З жовтня 1911 до липня 1914 командир 38-го гренадерського полку. Після закінчення навчання на штабного офіцера 21 липня 1914 призначений командиром морської бази в Вільгельмсхафені. 11 вересня 1914 отримав поранення. У 1916—19171916-1917 при штабі 6 армії. З 1917 до вересня 1918 ад'ютант при штабі 14 і 17 армії. Потім до листопада 1918 командує штурмовим батальйоном. 22 лютого 1919 йде у відставку в званні майора. З 1921 по 1924 керівник Селянський фронту (нім. Landbund) і Сталевого шолома в Померанії. У серпні 1925 він продав майно, придбане після закінчення війни в Грайфенхагене і переїхав до Берліна, де став працювати менеджером з продажу на фортепіанної фабриці.
З вересня 1929 по жовтень 1931 працював у страховій компанії. У 1931 році Тауберт вступив в [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|НСДАП]] (квиток № 525 246), а в квітні 1933 — в СС (кслужбовеслужбове посвідчення № 23 128). З 12 червня по 18 грудня 1933 командир спеціального батальйону СС. З 18 грудня 1933 по 31 жовтня 1935 виконував обов'язки начальника штабу оберабшніта СС «Схід». З 1 листопада 1935 по 29 січня 1938 призначений начальником штабу в управлінні [[СД]], один з найближчих співробітників [[Рейнгард Гейдріх|Рейнхарда Гейдріха]]. 9 листопада 1944 зарахований в Штаб рейхсфюрера СС. З 30 січня 1938 до березня 1945 був комендантом замку Вевельсбург. При підході армії союзників втік із замку і перебрався в Шлезвіг-Гольштайн. Помер 13 лютого 1946 року в Кілі.
