Драгомиров Михайло Іванович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kossa b (обговорення | внесок) |
Kossa b (обговорення | внесок) |
||
Рядок 41:
У ході [[Австро-Прусська війна|Австро-прусської війни]] [[1866]] року був представником Росії при прусській військовій ставці.
У [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецьку війну]] [[1877]]—[[1878]] років М. І. Драгомиров командував 14-ою піхотною дивізією, яка на початку серпня [[1877]] року першою переправилася через [[Дунай]] біля міста Систова під вогнем турків. За блискучі дії при переправі нагороджений [[Орден Святого Георгія (Російська імперія)|орденом святого Георгія]] 3-го ступеня. Тоді ж, [[12 серпня]] [[1877]] року, під час [[Оборона Шипки|оборони Шипки]], був небезпечно поранений в ногу і змушений залишити діючу армію.
У [[1878]] році призначений начальником Миколаївської академії генерального штабу з присвоєнням звання [[генерал-ад'ютант]]а. У [[1879]] році видав свою головну працю ''«Учебник тактики»''. Відомий як затятий противник швидкострільної зброї та військових ігор, які при ньому практично повністю зникли з навчального курсу Академії.
Рядок 49:
У [[1897]]—[[1903]] роках Михайло Драгомиров займав посади Київського, Волинського та Подільського генерал-губернатора.
У [[1901]] році Михайла Івановича Драгомирова нагороджено найвищим російським орденом
У [[1903]] році призначений членом [[Державна рада Російської імперії|Державної ради]]. Влітку цього ж ([[1903]]) року, коли роки і здоров'я почали вимагати свого, генерал Драгомиров подав у відставку, а вже у жовтні переїхав до Конотопа, оселившись в будинку по вулиці, що нині носить його ім'я.
| |||