Рожер I (граф Сицилії): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон, оформлення
Немає опису редагування
Рядок 34:
 
== Завоювання Сицилії: передісторія і особливості ==
У серпні 1059 Роберт Гвіскар отримав від папи [[Миколай II|Миколая II]] (в обмін за підтримку останнього в боротьбі проти [[Бенедикт X (антипапа)|антипапи Бенедикта X]]) титул герцога Апулії, Калабрії і Сицилії. Жодна з цих областей ніколи не належала Папській державі: підставою для їхньої передачі Роберту Гвіскару виступав виключно [[Про фальшивість КонстантиновогоКостянтинового дару|«Костянтинів дар»]] — фальшивий документ, що з'явився в XI столітті, в якому стверджувалося, що Костянтин Великий віддавав Рим і західну частину своєї імперії папі [[Сильвестр I| Сильвестру I]] і його наступникам на папській кафедрі. Більше того, до 1059 року в ряді міст Апулії і Калабрії ще стояли візантійські гарнізони, а Сицилія з IX століття перебувала в руках арабів. Проте отримання Робертом титулу герцога зробило його законним правителем цих областей в очах Заходу і зумовило підготовку до завоювання Сицилії.
 
Протистояв норманам [[Сицилійський емірат]], який на той момент фактично розпався на три держави. Північно-західною частиною острова (Палермо, Трапані і Мацар) управляв Абдулла Ібн Хаукаль; південно-східну (з Катанією і [[Сиракузи|Сиракузами]]) — контролював Ібн ат-Тімнах, центр острова зі столицею в Енні перебував під владою Ібн аль-Хаваса. Усі три [[емір]]и перебували в стані перманентного конфлікту один з одним і відмовлялися визнавати владу кайруанських [[Зіриди|Зіридів]]. Крім того, православні греки становили більшість у східних і впливову меншість у західних областях Сицилії, що дозволяло норманам сподіватися на підтримку на самому острові.