Луцій Емілій Лепід Павло: відмінності між версіями

'''Луцій Емілій Лепід Павло''' ({{lang-la|Lucius Aemilius Lepidus Paullus}}), іноді  — Луцій Емілій Павло ([[92 до н. е.|92]]  — близько [[41 до н. е.|41 року до н.  е.]])  — [[Стародавній Рим|давньоримський]] політик, [[Консул (Стародавній Рим)|консул]] [[50 до н. е.|50 року до н.  е.]]

[[63 до н. е.|63 року до н.  е.]] притягнув до суду Луція Катіліну на підставі закону про насильницькі дії, але процес не відбувся, бо Катіліна втік з міста. [[62 до н. е.|62 року до н.  е.]] займав посаду монетарія. [[59 до н. е.|59 року до н.  е.]] служив [[квестор]]ом Гая Октавія в [[Стародавня Македонія|Македонії]]. Під час перебування в провінції був звинувачений Луцієм Веттієм у підготовці замаху на [[Гней Помпей Великий|Гнея Помпея]] (можливо, помилково), однак справа отримала розвитку, оскільки донощик помер у в'язниці.

[[57 до н. е.|57 року до н.  е.]] клопотав про повернення [[Цицерон]]а з вигнання. У [[56 до н. е.|56 році до н.  е.]] свідчив у суді проти Сестія, звинуваченого в організації заворушень, і виказав бажанні притягнути до суду також і [[Публій Ватіній|Публія Ватінія]]. У [[55 до н. е.|55 році до н.  е.]], вірогідно, був курульним [[еділ]]ом, реставрував [[Базиліка Емілія|базиліку Емілія]]. [[53 до н. е.|53 року до н.  е.]] обіймав посаду [[претор]]а.

50 року до н.  е. Луція Емілія Павла обрано консулом; отримав величезний [[хабар]] від [[Гай Юлій Цезар|Цезаря]] і протягом усього року не робив проти нього ворожих дій та перешкоджав своєму колезі [[Гай Клавдій Марцелл (консул 50 року до н. е.)|Гаю Марцеллу]] вживати заходів проти Цезаря. Отримані гроші використав на реставрацію базиліки Емілія. Захистив цезаріанця Гая Куріона, якого [[Цензор (Стародавній Рим)|цензор]] [[Аппій Клавдій Пульхр (консул 54 року до н. е.)|Аппій Клавдій]] збирався виключити з [[Сенат (Стародавній Рим)|сенату]]. У [[Громадянська війна в Стародавньому Римі (49—45 до н. е.)|громадянській війні Цезара і Помпея]], вочевидь, участі не брав.

Після [[Гай Юлій Цезар#Вбивство Цезаря|вбивства Цезаря]] прийняв сторону республіканців. Подав пропозицію передати [[Децим Юній Брут Альбін (претор 44 року до н. е.)|Дециму Бруту]] командування над [[Legio IV Macedonica|IV]] та [[Legio XIV Gemina|Марсовим легіонами]]; увійшов до складу посольства, відправленого до [[Секст Помпей|Секста Помпея]] у [[Марсель|Массилію]], щоб переконати того почати військові дії проти [[Марк Антоній|Антонія]]; підтримав пропозицію про оголошення свого рідного брата [[Марк Емілій Лепід (тріумвір)|Марка Лепіда]] ворогом держави за те, що він приєднався до Антонія. Внаслідок цього восени [[43 до н. е.|43 року до н.  е.]] після створення другого [[Тріумвірат|триумвірату]], одним з членів якого став Марк Лепід, Луція Емілія Павла було внесено до [[Проскрипції|проскрипційних списків]]. Однак [[центуріон]]и, яких послали вбити Павла, дозволили йому втекти, вірогідно, із згоди брата. Павел приєднався до [[Брут Марк Юній|Марка Юнія Брута]], а після його поразки і самогубства [[42 до н. е.|42 року до н.  е.]] виїхав до [[Мілет]]у і відмовлявся повернутися до Риму, попри те, що отримав прощення триумвирів. Вірогідно, незабаром після цього помер.

Походив з [[Патрицій|патриціанського]] роду [[Емілії]]в. Молодший син [[Марк Емілій Лепід (консул 78 до н. е.)|Марка Емілія Лепіда]], консула [[78 до н. е.|78 року до н.  е.]], та [[Аппулея|Аппулеї]]. Його старшим братом був Марк Емілій Лепід, учасник другого тріумвірату.

Мав сина Луція Емілія Лепіда Павла, який був [[Консул-суфект|консулом-суфектом]] [[34 до н. е.|34 року до н.  е.]], та Луція Емілія Павла, цензора.