Біляївка: відмінності між версіями

Територія сьогоднішньої Біляївки була заселена людьми ще в часи [[Палеолітпалеоліт]]у. На території міста розташовані кургани епохи бронзи (II—I тисяч років до РХ), античних (VI—V&nbsp;ст. до РХ), скіфських (V—IV&nbsp;ст. до РХ) і сарматських часів (II—I&nbsp;ст. до РХ), а також перших століть нашої ери іззі смішанимзмішаним населенням.<ref>Фабрициус И.&nbsp;В.&nbsp;Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. вып. 1, с. 14; Материалы по археологии Северного Причерноморья, вып. 1, с. 125; Краткие сообщения о полевых археологических исследованиях Одесского археологического музея за 1961 год. Одесса, 1963, с. 45, 46.</ref>

Визначним у історії Біляївки став 1872 рік, коли було прийнято рішення рішення про будівництво Дністровського водогону, який мав забезпечити потреби Одеси у питній воді.<ref>Каталог: Українська книга на Одещині. Одеса, 2010.</ref> До будівництва водогону відро води в Одесі коштувало 10-15 копійок (за фунт м'яса тоді платили 20 копійок). 22 березня 1872&nbsp;р. у Лондоні було створене «Одеське водопровідне товариство», яке фінансувало будівництво. Будівництво здійснювали англійські підприємці В. Швабен та Д. Моором за проектом інженера Юнга. У Біляївці було виділено 13 десятин землі під будівництво станції, а у 1873&nbsp;р. відбулося урочисте відкриття станції «Дністер».

Станом на [[1886]] у селі, центрі [[Біляївська волость|Біляївської волості]] [[Одеський повіт|Одеського повіту]] [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]], мешкало 2917 осіб, налічувалось 250 дворових господарства, існували православна церква, школа, 6 лавок, відбувались базари через 2 тижнятижні по п'ятницях<ref>{{ВВСЕР-8-1886}}</ref>. За 11½ верст&nbsp;— переправа через річку [[Турунчук]].

За легендою, сучасна назва пішлапоходить від прізвища [[кошовий отаман|кошового отамана]] [[Білий Сидір Гнатович|Сидора Білого]], що загинув 17 червня 1788&nbsp;р. під час осадиоблоги міста [[Очаків]]. Але спеціалісти з [[гідрономія|гідрономії]] пов'язують назву міста із назвою одного з найбільших озер [[Дністер|Дністровської дельти]]&nbsp;— [[Біле озеро (Біляївський район)|Білого]], що знаходиться неподалік від міста.<ref>Сапожников И.&nbsp;В.&nbsp;Намогильные памятники населения степей нижнего Приднестровья (конец XVIII&nbsp;— первая половина XIX&nbsp;вв.).&nbsp;— Одесса: Изд-во «Черноморье», 1997.&nbsp;— 134 с.</ref> У відомостях Чорноморського козачого війська ніколи не вказується назва «Біляївка», але тільки «Головківка», або '''Головкова'''. Саме тому є дивним, чому козаки не вживали назву, що походить від славетного козацького імені. Але паралельно із «Головківкою» на картах тих часів місто (тоді селище) вказується як '''Біляки''' (карта [[Ісленьєв Іван Іванович|Івана Ісленьєва]]) або як Біляївку (атлас [[Франц де Воллан|Франца де Воллана]]).