Правець: відмінності між версіями

Правець відомий людству з далекої давнини. Найдавнішого опису проявів правця знайдено в [[Єгипет|єгипетському]] [[папірус]]і, датованому близько 2600 років до н. е. [[Гіппократ]], в якого від правця начебто помер син, описав перебіг даного захворювання понад 2430 років тому і дав йому назву. Вивченням цього захворювання займалися [[Клавдій Гален]], [[Авл Корнелій Цельс]], [[Аретей Каппадокійський]], [[Авіценна]], [[Амбруаз Паре]] та інші відомі лікарі давнини і середньовіччя. Ще тоді було помічено, що значно частіше правець виникає під час [[війна|війни]], проте пояснення цьому знайти не могли. Тривалий час хворобу розглядали як отруєння, що спричинює певна отрута, яка міститься в ґрунті. Однак у XIX столітті багато вчених підозрювали інфекційне походження правця. Одним з перших запідозрив інфекційне походження правця [[Пирогов Микола Іванович|Микола Іванович Пирогов]]. В 1880 році А. Пражмовський виділив та описав першого представника особливого класу клостридій (''Clostridium butyricum''), до якого в подальшому було віднесено й правцевого мікроорганізму. Всесвітньо визнано, що першим збудника виявив А. Ніколайєр в 1884 році, виділивши стрихніноподібний токсин від певних бактерій ґрунту. Але закінчив мікробіологічні дослідження цієї бактерії та класифікував її до клостридій у 1886 році К. Флюгге, прізвище якого й указується як першовідкривача збудника правця в світових номенклатурних переліках клостридій. У 1889 році [[Кітасато Сібасабуро]] виділив з гною ран трупу померлого від правця [[Clostridium tetani|збудника його]] і вперше в світі вивчив його властивості в [[Чиста культура|чистій культурі]]. У 1890 році він разом з [[Еміль Адольф фон Берінг|Емілем Берінгом]] показав, що токсин правцевої палички може нейтралізуватися специфічною кров'яною [[Сироватка крові|сироваткою]], отриманою шляхом введення тваринам цього токсину. В 1890 році А. Карлі та Д. Раттоні показали, як відбувається передача правця. Вони виділяли культуру збудника з вмісту рани людини, яка померла від правця, і вводили в сідничний нерв кроля, що призводило до розвитку типового правця у тварини. У 1897 році Е. Нокард показав, що клонічні судоми при правці можна купирувати введенням [[хлоралгідрат]]у. Правець завжди був проблемою ранової інфекції у період численних війн. Так під час [[Перша світова війна|першої світової війни]] захворюваність на правець досягала 23 на 1000 поранених. Тому важливим було розв'язання проблеми профілактики цієї хвороби. Протиправцева [[Вакцини|вакцина]] ([[анатоксин]] або токсоїд) була вперше розроблена П. Дескомбі в 1924—1927 роках, удосконалена Г. Рамоном в 1937 році, і широко використовується з тих пір для профілактики цієї хвороби. Після введення анатоксину тваринам були отримані гіперімунні гомологічні [[Сироватка (біологія)|сироватки]], які стали використовувати для лікування захворілих людей. Надалі були отримані й гомологічні [[імуноглобуліни]] при імунізації донорів-людей.