Гетьманщина: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 369:
В часи [[Руїна|Руїни]], в результаті безперервних бойових дій, сильно скоротилося населення [[Правобережжя]]. За ініціативи Московського царства, протягом [[1674]]–[[1678]] років, населення подніпровської смуги правого берега, від [[Київ|Києва]] до [[Чигирин]]а, було насильно перевезено урядом гетьмана [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]] на [[Лівобережжя]] та [[Слобожанщина|Слобожанщину]]. Частина біженців рятувалася втечею на [[Галичина|Галичину]] і [[Волинь]]. Населені пункти й рештки фортифікацій були знищені аби покласти край існуванню Черкаського, Канівського, Чигиринського і Корсунського полків, що були опорою [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]]<ref name="Яковенко-Руїна"/>. Існування безлюдної пустки на Правобережжі було вигідно Московському царству, Речі Посполитій та Османській імперії, які юридично закріпили її [[Бахчисарайський мир|Бахчисарайським]] ([[1681]]) і [[Вічний мир|Вічним мирами]] ([[1686]]). Операції насильницького переселення українців на лівий берег [[Дніпро|Дніпра]] отримали назву «[[Великий згін|Великого згону]]». До [[XVIII століття]] район Подніпров'я залишався незаселеним<ref name="Яковенко-Руїна"/>.
 
В гетьманування [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] склалися норми соціального ладу, які збереглися впродовж усього XVIII століття. Козацтво остаточно заступило політичне місце шляхти. Практика Мазепи жалувати родичам генеральної, полкової і сотенної старшини титули знатних товаришів&nbsp;— бунчукового, значкового і військового&nbsp;— сприяло оформленню спадкової привілейованої [[олігархія|олігархічної]] групи, відмежованої від рядового козацтва. Титули урівнювали їхніх носіїв з посадовою виборною старшиною. Нова козацька аристократія називала себе шляхетською, підкреслювала свою пряму наступність від руської шляхти [[XVII століття]], використовувала шляхетські [[герб]]и<ref name="Яковенко-Мазепа">§&nbsp;3. Мазепа і мазепинці // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— Київ, 1997.</ref>, а також сповідувала ідеї [[сарматизм]]у, що згодом став основою [[хозарськийХозарський козацький міф|хозарського міфу]] про походження козаків<ref>Кресін Олексій. [http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/kresin-2.htm Український сарматизм] // ''Мала енциклопедія етнодержавознавства''.&nbsp;— Київ: Генеза, 1996.&nbsp;— С. 136.</ref><ref>Кресін Олексій. [http://spilka.uaweb.org/library/chozaryzm.html Коріння теорії українського хозаризму] // ''Науковий Вісник НАВСУ''.</ref>. Згідно досліджень [[Гаплогрупа|гаплогруп]] [[Y-хромосома|Y-хромосоми]] генетично належали до південного типу [[Східні слов'яни|східних слов'ян]]. Інтенсивна участь кавказького чи азійського населення відсутні<ref>[http://visbio.onu.edu.ua/article/view/54983 О.&nbsp;М.&nbsp;Утевська Походження основних груп козацтва за даними про поліморфізм Y-хромосоми]</ref>. Цьому зокрема сприяв релігійний фактор&nbsp;— з інорідних родів до козацтва приймалися лише [[вихрести]].
 
{{Українці 18 століття}}