Держава Селевкідів: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон |
Venzz (обговорення | внесок) |
||
Рядок 77:
== Перші Селевкіди. Занепад імперії ==
{{Історія Афганістану}}
Владу Селевка І успадковував син його [[Антіох I Сотер]] (281—261 роки до н. е.), після якого правив його син [[Антіох II Теос]] (Теос з [[грецька мова|грецької]] перекладається як [[Бог]]) (261—246). Антіох I в [[280 до н. е.]] був розбитий [[віфінія|віфінцями]], але сам переміг [[галли|галлів]], за що отримав прізвисько Спасителя (Сотера). Пізніше вів невдалу війну з [[
У добу [[Селевк II Каллінік|Селевка II Каллініка]] Бородатого (246—226 до н. е.) спалахнула [[Третя Сирійська війна]], яка стала невдалою для [[Сирія|Сирії]]. Зазнавши поразки, Селевк II вступив у союз з братом своїм [[Антіох Гієракс|Антіохом Гієраксом]], внаслідок чого [[Птолемей III Евергет]] уклав на 10 років мир із Селевком. Незабаром, однак, Антіох Гієракс почав війну з Селевком II, який загинув у битві. За іншим свідченням, він загинув у битві з [[Мітрідат II|Мітрідатом]] при Анкірі. Прозвання Каллінік Селевк він отримав за перемогу над парфянським царем Арсаком, хоча пізніше останній, уклавши союз із Діодохом II Бактрійським, розбив Селевка і змусив його відступити до Сирії. Правління Селевка II було невдалим о у сфері як внутрішніх відносин, так і зовнішньої політики. Майже вся [[Мала Азія]] і південні землі території Селевкідів вже не належали могутній колись династії: Селевк II залишався володарем лише північної частини внутрішньої Сирії (до [[Персеполь|Персеполя]] і [[Екбатана|Екбатани]]), рівнин [[Кілікія|Кілікії]] та Приморської [[Лаодікея|Лаодікеї]].
Рядок 86:
Наступними представниками династії були:
*
* узурпатор [[Геліодор (регент)|Геліодор]] (174 до н. е.)
* [[Антіох IV Епіфан]] (175—164 до н. е.)
Рядок 97:
* [[Антіох VII]] (138—129 до н. е.)
* [[Александр II Забіна]] (128—123 до н. е.)
*
* [[Антіох VIII Гріп]] (125-96 до н. е.)
* [[Антіох IX Кізікський]] (116-95 до н. е.)
*
* [[Філіпп I Філадельф]] (92-83 до н. е.)
*
*
*
* [[Антіох XII Діоніс]] (94-83 до н. е.)
*
* [[Філіпп II Філоромей]] (66-64 до н. е.)
З 162 до 125 роки до н. е. сирійський престол безперервно переходив з рук в руки, поки Сирія не була розділена на дві частини, що управлялися окремими царями: [[Північна Сирія|Північну Сирію]], з Кілікією, і [[Фінікія|Фінікію]], з [[Келесирія|Келесирією]]. По смерті Антіоха XIII, вбитого [[Хомс|емеським]] князем, [[Гней Помпей Великий]] восени [[64 до н. е.]] вступив в Сирію і завоював її, обернувши на римську провінцію.
У культурному відношенні [[Сирія]] займала важливе місце в ряду [[
Поряд із грецькими незалежними містами існували східні громади, що жили самостійним життям (наприклад, [[євреї]]). [[Антіохія]] була третьою після [[Рим]]у і [[Александрія|Александрії]] центром цивілізації і просвіти. У ній було багато багатих храмів, портиків, лазень, театрів, творів мистецтва. [[Бібліотека]] в Антіохії була заснована лише за Антіоха XIII. Іншим центром сирійського царства була [[Селевкія|Селевкія на Тигрі]]. Сирійці відрізнялися живим розумом, схильністю до задоволень і моральної розбещеністю; типовий зразок сирійського характеру являє собою [[Антіох IV Епіфан]]. Окрім власне Селевкіди грецька культура була поширена в Кілікії та Фінікії; грецькі міста, що перебували в цих областях, вважалися «священними і недоторканними». У чому полягала юридична основа цієї недоторканності, нині точно визначити важко, відомо лише, що більшість значних міст, які залишилися вірними останнім Селевкідам, допускали самодержавну владу тільки з великими обмеженнями.
== Примітки ==
| |||