Вікіпедія

Саксаганський Панас Карпович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Yasnodark (обговорення | внесок)
103 610 редагувань
Принаймні про таке звання у статті точно є інформація
Немає опису редагування
Рядок 39:
| герб = POL COA Trzywdar.svg
}}
'''Пана́с Ка́рпович Саксага́нський ''' (справжнє прізвище  — '''Тобілевич'''; {{ДН2|27|5|1859|15}}, с.  [[Кам'яно-Костувате]] на [[Херсонська губернія|Херсонщині]], тепер [[Миколаївська область]]— [[17 вересня]] [[1940]], [[Київ]])  — визначний [[Україна|український]] [[актор]], [[режисер]], [[драматург]] і [[педагог]] школи [[Кропивницький Марко Лукич|Марка Кропивницького]], [[Театр корифеїв|один з корифеїв]] українського побутового театру.
 
== Життєпис ==
Рядок 45:
 
=== Дитинство ===
Панас Саксаганський був представником видатної театральної родини [[Тобілевичі]]в. Його батько, дрібний херсонський землевласник [[Тобілевич Карпо Адамович|Карпо Адамович Тобілевич]], мав шістьох дітей. Четверо з них стали театральними діячами: [[Садовська-Барілотті Марія Карпівна|Марія (Садовська-Барілотті)]], [[Іван Карпенко-Карий|Іван Карпенко-Карий)]], [[Микола Садовський|Микола (Садовський)]] і наймолодший  — Панас (Саксаганський).
 
=== Освіта ===
Рядок 54:
Як згадував сам Панас Саксаганський у книзі «Думки про театр», ''«від матері, [[Саксаганська Євдокія Зіновіївна|Євдокії Зіновіївни]], діти вперше почули про театр. Вона знала напам'ять усю „[[Наталка Полтавка|Наталку Полтавку]]“, і не тільки знала, а й уміла надзвичайно цікаво проказувати окремі ролі та відображати різних дійових осіб… Завдяки нашій матері мої старші брати, [[Садовська-Барілотті Марія|сестра Марія]] і я теж знали всю „Наталку“ напам'ять. На мене, як і на [[Садовський Микола|Миколу]], мав великий вплив аматорський гурток, яким керували [[Кропивницький Марко Лукич|Марко Кропивницький]] і старший брат [[Іван Карпенко-Карий|Іван]]. Шкільне керівництво та й [[Іван Карпенко-Карий|Іван]] забороняли нам відвідувати вистави, бо ми так захоплювалися театром, що забували про свої уроки. Тоді ми організували власний шкільний драмгурток, де грали „Наталку Полтавку“, „[[Назар Стодоля (п'єса)|Назара Стодолю]]“, „[[Москаль-чарівник|Москаля-чарівника]]“»''.
[[Файл:Саксаганський Панас.Пес.png|міні|180пкс|Панас Саксаганський]]
[[1877]]&nbsp; — закінчив [[Єлисаветградське земське реальне училище]]. Сидів за однією партою з [[Чикаленко Євген Харламович|Євгеном Чикаленком]]. У тому самому класі вчився [[Тарковський Олександр Карлович|Олександр Тарковський]]&nbsp; — батько поета [[Тарковський Арсеній Олександрович|Арсенія Тарковського]] і дід кінорежисера [[Тарковський Андрій Арсенійович|Андрія Тарковського]].<ref>[http://gazeta.ua/ru/articles/history-journal/_evgen-cikalenko-vidmovivsya-stati-getmanom-ukrayini/415250 Євген Чикаленко відмовився стати гетьманом України // [[Gazeta.ua]]. 20.12.2011]</ref>
 
=== Аматорський театр ===
[[Файл:Панас Саксаганський.png|міні|ліворуч|150пкс|Панас Саксаганський]]
Сценічну діяльність розпочав у Єлисаветграді в аматорському гуртку під орудою [[Кропивницький Марко Лукич|М.&nbsp; Кропивницького]].
 
Панас Саксаганський: ''«Навчаючись у старших класах, я і [[Садовський Микола|Микола]] одержали дозвіл виступати у аматорських виставах&nbsp; — спочатку в епізодах, а потім у відповідальніших ролях. На аматорській сцені у Єлизаветграді я теж мав значинй успіх: коли Кропивницький виїхав до Одеси, мені доручили його ролі.''
 
''Я їх виконував, наслідуючи засобом Марка Лукича, бо, відвідуючи репетиції і спектаклі, я добре запам'ятав собі всю манеру грати, всі його рухи, інтонації і міміку. Кропивницький був тоді для мене ідеалом актора і людини і я старанно копіював його… Я все більше переконувався, що діло все залежить від праці, що в праці криється талант… В артиста неодмінно повинен бути талант… Кожний артист є, безперечно, складовою частиною не тільки своєї великої сім'ї майстрів-художників, але й своєї епохи, класу, нації, суспільства, що безпосередньо оточує його»".''
Рядок 68:
=== Професійний театр ===
[[Файл:Панас Саксаганський2.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Панас Саксаганський]]
Професійне творче життя розпочав [[1883]] року на сцені Миколаївського театру під керівництвом [[Кропивницький Марко Лукич|М.&nbsp; Кропивницького]] та [[Старицький Михайло Петрович|М.&nbsp; Старицького]], виконавши роль Возного в «Наталці Полтавці».
 
З [[1885]]&nbsp; р.&nbsp; — у трупі [[Кропивницький Марко Лукич|М.&nbsp; Кропивницького]], з [[1888]]&nbsp; р.&nbsp; — у [[Садовський Микола|М.&nbsp; Садовського]], в [[1890]]–[[1898]] та [[1905]]–[[1909]]&nbsp; рр. очолював «Товариство русько-малоросійских артистів».
 
Впродовж [[1910]]–[[1915]]&nbsp; рр. гастролював у турах [[Колісниченко Т.|Т.&nbsp; Колісниченка]] та ін.
 
[[1915]]–[[1916]]&nbsp; — працював у [[Товариство українських акторів|Товаристві українських акторів]] під орудою [[Мар'яненко Іван Олександрович|Івана Мар'яненка]], з [[1916]]&nbsp; р.&nbsp; — у [[Товариство Українських Акторів|Товаристві Українських Акторів]].
 
У [[1918]]&nbsp; р. очолював [[Державний Народний Театр]], який мав завдання ставити побутовий, історично-побутовий і класичний репертуар. 29 липня 1925 року відбулася прем'єра вистави Я. Мамонтова «Що загинули ранком». Режисери&nbsp; — П. Саксаганський, Л. Сабін.
 
18 вересня 1925 року [[Рада народних комісарів УРСР|РНК УСРР]] надала Панасу Саксаганському звання Народного артиста республіки.
 
Спорадично в складі новоствореного [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Театру ім. М.Заньковецької]], з [[1926]]&nbsp; р. гастролював у різних театрах; останній раз виступав на сцені [[12 травня]] [[1935]] року. Народний артист СРСР (1936).
 
== Творчість ==
Рядок 86:
Як акторові, йому була притаманна реалістично-психологічна метода роботи над ролею із чіткими зовнішніми деталями.
 
Він мав передусім талант коміка, переважно з сатиричним забарвленням: Возний («Наталка Полтавка» [[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp; Котляревського]]), Бонавентура, Пеньонжка, Тарабанов, Харко Ледачий ([[Сто тисяч (п'єса)|«Сто тисяч»]], «[[Мартин Боруля]]», «[[Суєта]]», «Паливода XVIII&nbsp; ст.» І.&nbsp; Карпенка-Карого), Голохвостий («За двома зайцями» [[Старицький Михайло Петрович|М.&nbsp; Старицького]]) та ін.; у вокальному репертуарі&nbsp; — Карась («[[Запорожець за Дунаєм]]»).
 
Але з немалим успіхом виступав і в інших амплуа: у героїчних і трагедійних ролях.
Рядок 92:
У режисерській роботі відзначався надзвичайною докладністю, знав усі п'єси напам'ять, на проби приходив з готовим режисерським примірником, з сумлінним простудіюванням кожної ролі у єдності акторського ансамблю.
 
Найбільш відомий виставами драм І.&nbsp; Карпенка-Карого. Зі світового репертуару поставив «Розбійників» [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Й.&nbsp; Шиллера]] (грав ролю Франца Моора), «Урієль Акоста» К.&nbsp; Ґуцкова (Державний Народний Театр, [[1918]]&nbsp; р.) та «[[Отелло]]» [[Вільям Шекспір|В.&nbsp; Шекспіра]] ([[Театр імені Марії Заньковецької|Театр ім. М.Заньковецької]], [[1926]]).
 
Виховав ціле покоління акторів ([[Романицький Борис Васильович|Б.&nbsp; Романицький]], [[Любарт Варвара Антонівна|В.&nbsp; Любарт]], [[Ратмиров Андрій Юхимович|А.&nbsp; Ратмиров]], [[Садовська-Тимківська Тетяна Федорівна|Т.&nbsp; Садовська]] та ін.).
 
== Літературна творчість ==
Рядок 102:
== Особисте життя ==
[[Файл:СаксаганськийСин.jpg|міні|180пкс|Панас Саксаганський із сином Петром Тобілевичем, [[1890-ті]] рр.]]
У 1903 Саксаганський познайомився у Варшаві з [[Тобілевич-Левченко Ніна Митрофанівна|Ніною Левченко]], яка стала його дружиною. До того від актриси [[Квітка Лідія Костянтинівна|Лідії Квітки]] мав сина Петра, що ріс із батьком, став інженером. Онук Саксаганського, Богдан Тобілевич,&nbsp; — архітектор. Правнук Петро&nbsp; — російський актор, живе в Москві. Зберігає архів прадіда, що буде переданий до Києва, коли там відкриють музей Саксаганського.
 
[[Любарт Варвара Антонівна|Варварі Любарт]]&nbsp; — згодом народна артистка УРСР&nbsp; — Саксаганський був вітчимом.
[[Файл:МД Саксаганський.JPG|міні|180пкс|Меморіальна дошка на вулиці Жилянській вулиці в Києві, де з 1912 по 1940 рік проживав Саксаганський (вкрадено 2018 року)]]
 
== Вшанування пам'яті ==
Рядок 118:
 
== Джерела та література ==
* ''О.&nbsp; Л.&nbsp; Вільшанська.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1290-5/978-966-00-1290-5.pdf Саксаганський Панас Карпович] // {{ЕІУ|9|425}}
* ''Віктор Жадько.'' Некрополь на Байковій горі.&nbsp; — К., 2008.&nbsp; — С. 189, 266.
* ''Віктор Жадько.'' Український некрополь.&nbsp; — К., 2005.&nbsp; — С. 283.
* ''Віктор Жадько.'' У пам'яті Києва.&nbsp; — К., 2007.&nbsp; — С. 33, 67.
* ''Саксаганський П.''&nbsp; К.&nbsp; Статті і спогади про корифея укр. сцени.&nbsp; — Київ; Xарків, 1938.
* ''Саксаганський П.'' До молодих режисерів.&nbsp; — К., 1940.
* ''Рильський М.'' Панас Саксаганський // Наук. записки Інституту мистецтвознавства, фолкльору та етнографії АН УРСР.&nbsp; — К., 1947.
* ''Чаговець В.'' П.&nbsp; К.&nbsp; Саксаганський.&nbsp; — К., 1951.
* ''Тобілевич Б.'' Саксаганський Панас Карпович|Панас Карпович Саксаганський.&nbsp; — К., 1957.
* ''Стеценко Л.'' Панас Саксаганський.&nbsp; — К., 1957.
* ''Мельничук-Лучко Л.'' Саксаганський&nbsp; — актор.&nbsp; — Л., 1958.
* Український драматичний театр, т. І.&nbsp; — К., 1967.
* {{ЕУ}}
 
== Посилання ==
* [http://library.kr.ua/kray/abrys/saksagan «Проект&nbsp; — Єлисаветградський абрис. Персони українського театру.»] Біографія, бібліографія, світлини Панаса Саксаганського та експонатів з фондів [[Меморіальний музей М. Л. Кропивницького|меморіального музею М.&nbsp; Л.&nbsp; Кропивницького]], а також повнотекстові твори, оцифровані [[Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека імені Д. І. Чижевського|Кіровоградською ОУНБ імені Д.&nbsp; І.&nbsp; Чижевського]].
* [http://gazeta.ua/index.php?id=292440 Саксаганський носив на руках дружину брата // «Газети.ua»14.05.2009]
* [http://library.kr.ua/elib/chagovec/saks.html Панас Саксаганський. Життя і творчість. 1931] [[Всеволод Чаговець]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Саксаганський_Панас_Карпович