Українська етнічна територія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 74:
У другій половині 10 ст. етноісторичне Закарпаття перейшло до сфери впливу [[Київська Русь|Руської держави]]. З того часу на Закарпатті закріплюється назва «Русь», руські люди, русини, русичі, що подекуди використовується і у нинішній час. Тривалий час кордони Русі, Угорщини та Польщі сходилися біля укріплення Саліс (Соляний град), тобто біля нинішнього міста [[Сольнок|Солнок]] в Угорщині. У 1031 р. угорським королем [[Стефан I Святий|Стефаном І]] було підкорено населені русинами території Нижнього й Середнього Потисся, що творили «Руську марку» («Marchia Ruthenorum»), і призначено свого сина [[Святий Емерик|Емерика]] намісником цих земель з титулом «Князь русинів» («dux Ruizorum»). До його володінь ще не входили території сучасної Закарпатської області та [[Пряшівщина|Пряшівщини]]. Остаточно етноісторичне Закарпаття захоплене Угорщиною у 13 ст. Так, у 1202 році було створено [[Спиш (комітат)|Списький]], у 1214 — [[Земплін (комітат)|Земплинський]] і [[Ужанська Жупа|Ужанський]], у 1227 — [[Шарош|Шариський]], у 1262 — [[Угочанська жупа|Угочанський]], у 1263 — [[Березька жупа|Березький]], а в 1303 — [[Мармарощина|Марамороський]] комітати Угорщини.
У 1526 році в [[Битва при Могачі (1526)|битві під Могачем]] об'єднану угорсько-чеську армію розгромили [[Османська імперія|турки]]. Українське етноісторичне Закарпаття було поділене на дві частини. [[Мармарощина|Марамороський]], [[Угочанська жупа|Угочанський]] та [[Березька жупа|Березький]] комітати опинилися в складі [[Князівство Трансільванія (1570 – 1711)|Трансильванського князівства]], а [[
Кількість українців-русинів (у відсотках) по комітатах Угорщини:
| |||