1210-ті: відмінності між версіями

У Галичі десятиліття було бурхливим. Ігоровичі, сини [[Ігор Святославич|Ігора Святославича]], [[1211]] року знищили значну кількість галицьких бояр, і [[Володослав Кормильчич]] звернувся за допомогою до угорців, які посадили на престол малолітнього [[Данило Романович|Данила Романовича]]. Але його галичани прогнали наступного року й запросили [[Мстислав Ярославич Німий|Мстислава Ярославича Німого]]. 1213 року престол захопив Володислав Кормильчич, але наступного року угорський король Андраш II та краківський князь Лешко Білий уклали [[Списька умова|Спиську умову]], поділивши Галицько-Волинське князівство. У Галичі посадили угорського королевича [[Коломан Галицький|Коломана]], який наступного року отримав від папи римського титул галицького короля. Однак 1219 року Коломана прогнав із Галича [[Мстислав Удатний]].

Після смерті [[Всеволод Велике Гніздо|Всеволода Великого Гнізда]] за Володимиро-Суздальське князівство боролися його сини [[Костянтин Всеволодович|Костянтин]] та [[Юрій Всеволодович|Юрій]]. 1216 року Костянтин з допомогою новгородців завдав поразки Юрію та його брату [[Ярослав Всеволодович (князь володимирський)|Ярославу]] на річці Липиця, але наступного року він помер, і князем володимирським став Юрій Всеволодович.

Відлучений від церкви імператор Священної Римської імперії [[Оттон IV (імператор Священної Римської імперії)|Оттон IV]] із родини [[Вельфи|Вельфів]] утратив підтримку в Німеччині, й 1211 року рейхстаг у Нюрнберзі оголосив римським королем його супротивника [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріха II]] із родини [[Гогенштауфени|Гогенштауфенів]]. Ше більшим ударом була поразка від французького короля [[Філіп II Август|Філіпа II Августа]] у [[Битва під Бувіном|битві при Бувіні]], в якій Оттон був союзником англійського короля [[Іоанн Безземельний|Іоанна Безземельного]]. 1218 року Оттон IV помер, і незабаром папа римський [[Гонорій III]] коронував Фрідріха II імператором.

Поразка під Бувіном стала важким ударом і для англійського короля Іоанна Безземельного, хоча він помирився з папою римським і дав обіцянку взяти участь у [[П'ятий хрестовий похід|П'ятому хрестовому поході]]. В Англії повстали барони й змусили короля підписати «[[Велика хартія вольностей|Велику хартію вольностей]]». Папа римський не визнав підписаний документ, забрав своє слово й Іоанн Безземельний, що призвело до [[Перша баронська війна|Першої баронської війни]]. В Англію вторглися шотландці й висадилися французи на чолі з королевичем [[Людовик VIII (король Франції)|Людовиком VIII]]. Людовик VIII навіть проголосив себе королем Англії, однак Іоанн Безземельний помер, і після його смерті барони прийняли на королівство його малолітнього сина [[Генріх III (король Англії)|Генріха III]]. Чужеземній інтервенції вдалося дати відсіч, а регенти молодого короля підтвердили «Велику хартію вольностей».

На півдні сучасної Франції майже все десятиліття тривали [[Альбігойські війни]] — хрестовий похід проти єретиків [[альбігойці]]в та [[Вальденси|вальденсів]], який перетворився в протистояння північної та південної Франції. Хрестоносці чинили розправи, але повністю перемогти альбігойців їм не вдавалося.

[[1212]] року відбулася [[битва під Лас-Навас-де-Толоса]], що стала поворотним пунктом [[Реконкіста|Реконкісти]]. Християнські королівста завдали важкої поразки мавританському війську [[Альмохади|Альмохадів]]. Після цієї битви держава Альмохадів занепала й почала розпадатися, і християни змогли поступово повністю витіснити маврів з Піренейського півострова.

Продовжився наступ лівонських лицарів та данців на землі [[Ести|естів]], яких очолював легендарний вождь [[Лембіту]]. Данці заволоділи [[Таллінн]]ом. У вирішальній битві їм з неба спустився червоний стяг із білим хрестом, що став національним [[Прапор Данії|прапором Данії]].

Папа римський [[Іннокентій III]] проголосив [[П'ятий хрестовий похід]]. Заклик до походу підтримав і його наступник [[Гонорій III]]. Похід розпочався 1217 року. В ньому брали участь угорські й австрійські війська. Їм не вдалося досягнути успіху в Палестині, а тому вони повернули на Єгипет, захопили [[Дум'ят|Дам'єтту]], але й тут зайшли в глухий кут. Врешті решт вони підписали з єгипетським султаном [[аль-Каміль|аль-Камілем]] мирну угоду.

Після цього монголи ввійшли в [[Хорезм]], який був тоді найсильнішою державою регіону, однак виявився не готовим до навали. МонгльськіМонгольські війська захопили [[Бухара|Бухару]], [[Самарканд]] та інші значні міста. Шах утік в Іран, а монголи продовжили переслідування. 1220 року війська [[Джучі]] й [[Субедей|Субедея]] дійшли до Кавказу з півдня й завдали поразки грузинським силам.