Терлецький Остап Степанович: відмінності між версіями

'''Остап Степанович Терлецький''' (псевдоніми — В. Кістка, Ів. Заневич, В. Мак; криптоніми О. Т., О. Т-кий) (*[[1850]] — † 22 липня [[1902]]) — український [[громадсько-політичний діяч]], [[публіцист]] та [[літературознавець]].

 

Народився в с. [[Назірна|Назірній]] Коломийського повіту у священичій родині; закінчив філософський факультет [[Львівський університет|Львівського]] і правничий [[Віденський університет|Віденського університетів]].

 

У 1874–1877 голова «Січі» у Відні, [[1877]] — заарештований разом з [[Франко Іван Якович|І. Франком]], [[М. Павлик]]ом й іншими за пропаґанду соціалізму; пізніше став адвокатом у Львові й участі в громадському житті не брав.

 

5 лютого 1850 року народився [[Остап Степанович Терлецький]] український публіцист і літературознавець (псевд. В. Кістка, І. Заневич, Р. Мак), який належав до тієї ж когорти «каменярів», що й [[Іван Франко]]. Він був представником західноукраїнської молоді, яка займалася питаннями розвитку громадського та літературного життя України. Публіцистична, літературно-критична, фольклористична та епістолярна спадщина Остапа Терлецького ще й досі не зібрана в окремому виданні. Його праці не виявлені в повному обсязі й недостатньо вивчені. Відомо, що Терлецький народився в сім'ї священика, здобув достойну освіту, вільно володів німецькою, польською, англійською та французькою мовами. Будучи людиною високоосвіченою, [[Остап Терлецький]] протягом життя здійснював значний вплив на інтелектуальне життя молоді. Активна громадська діяльність та мужність Остапа Терлецького захоплювала [[Іван Франко|Івана Франка]]. Їх єднала міцна дружба, спільність ідейно-творчих інтересів. Після смерті свого друга, Франко зробив чимало, щоб зібрати й опублікувати ряд матеріалів з рукописної спадщини Терлецького.

 

У 1876 і 1877 разом з І. Франком, М. Павликом його притягали до судової відповідальності за пропаганду соціалізму. Пізніше займався адвокатською практикою, був співробітником львівських революційно-демократичних видань («Молот», «[[Світ (видання)|Світ]]», «[[Житє і слово]]»). На світогляді Т. позначився вплив марксизму. Т. одним з перших у Галичині закликав до створення політичної організації робітничого класу. Єдиний порятунок для селян від розорення внаслідок розвитку капіталізму він вбачав у боротьбі за соціалізм. Але соціалістичні ідеї Т. мали утопічний характер.

 

Основні праці:

* «Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці» (1874),

* «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881),

* «Літературні стремління галицьких русинів у 1772–1872» (1894 — 95),

* «Галицько-руське письменство у 1848 — 65 pp.» (1903) та ін.