'''Квінт Лутацій Катул Церкон''' (285/282 — 235 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, [[Консул (Стародавній Рим)|консул]] 241 року до н. е.
== Життєпис ==
Походив з [[Плебей (Стародавній Рим)|плебейського]] роду [[Лутації (рід)|Лутаціїв]]. Син Гая Лутація Катула.
У 241 році до н. е. його було обрано [[Консул (Стародавній Рим)|консулом]] разом з Авлом Манлієм Торкватом Аттіком. Брав участь у завершенні [[Перша Пунічна війна|Першої пунічної війни]]. Формально завершив бойові дії на Сицилії, уклавши остаточний мир на умовах, затверджених його братом [[Гай Лутацій Катул|Гаєм]]. Після цього слідкував на відходом карфагенян з Сицилії. Того ж року вирушив проти міста Фаліски, яке намагалося скинути владу Риму. Швидко переміг ворогів й отримав за це від [[Сенат (Стародавній Рим)|сенату]] [[тріумф]].
У 236 році до н. е. обрано [[Цензор (Стародавній Рим)|цензорцензором]]ом разом з [[Луцій Корнелій Лентул Кавдін|Луцієм Корнелієм Лентулом Кавдіном]]. Втім чогось суттєво на цій посаді не зміг зробити, тому що ще до завершення своєї [[Каденція (політика)|каденції]] помер.
