Карл IV (король Іспанії): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 44:
 
[[Файл:Manuel de Godoy, por Antonio Carnicero (Real Academia de Bellas Artes de San Fernando).jpg|thumb|right|200px|Мануель де Годой, перший міністр Іспанії]]
Швидкі політичні зміни у Франції, а саме, арешт [[Людовик XVI|Людовика XVI]], перемоги революційних армій над Австрією та Пруссією змусило Карла IV розмірковувати над дилемою: здійснити військове втручання у Францію або зберегти нейтралітет. Врешті-решт, хитке міжнародне становище обумовило падіння кабінету Аранди 15 листопада 1792 року. Новим головою уряду став Годой, який отримав титул герцога Алькудія. Йому було доручено важливе завдання — порятунок королівської сім'ї Франції. Були використанні усі засоби, навіть спроба підкупу членів французького [[Національний конвент|Конвенту]]. Після страти Людовика XVI Іспанія оголосила війну [[Перша французька республіка|республіканській Франції]]. Але перемоги французів та економічні негаразди змусили уряд Годоя в жовтні 1794 року почали переговори про мир, який було укладено в липні [[1795]] року у [[Базель|Базелі]] (Швейцарія). Іспанія повернула втрачені прикордонні території, але відмовлялася від Сан-Домінго (о. Гаїті) на користь Франції. Карл IV заявив про велику дипломатичну перемогу та нагородив Годоя титулом «князь миру». У 1796 році Іспанія уклала політичний [[ДоговорДоговір у Сан-Ільдефонсо (1796)|союз із Францією]] та вступила у війну з Англією, що завдало економіці Іспанії значної шкоди — Англія практично перервала зв'язок метрополії з її американськими колоніями. Поразки у цій війні спричинили відставку Годоя, головою уряду став Сааведра, який був реформістом.
 
Ситуація знову змінилася з приходом до влади у Франції [[Наполеон|Наполеона Бонапарта]]. Залежність Іспанії від північного сусіда посилилася. У жовтні [[1800]] року Іспанія уклала з Францією [[Договір у Сан-Ільдефонсо (1800)|другий Сан-Ільдефонський договір]]. Втручання Бонапарта в іспанські справи призвело до повернення у владу Годоя. В травні 1801 року Годой на чолі 60-тисячної армії вдерся й окупував [[Португалія|Португалію]]. Війна тривала три тижня і отримала назву помаранчевої. У 1802 році Іспанія разом з Францією уклали мирну угоду з Англією у місті [[Амьєн]]. Дії Годоя все більше викликали незадоволення у знаті. Вона об'єдналася навколо спадкоємця трону — [[ФердинандФернандо VII|ФердинандаФернандо]]. В цих обставинах Іспанія у грудні 1804 року розпочала нову війну з Англією. В томуТого ж місяцімісяця об'єднані флоти Франції та Іспанії були розгромлені англійською ескадрою на чолі з [[Гораціо Нельсон|Нельсоном]]ом.
 
Складна політична ситуація, перемоги супротивників Наполеона в Європі, поразки самої Іспанії, змусили Годоя коливатися: то він підтримував Францію, то намагався зблизитися з Англією та Австрією, то шукав підтримки інфанта Фердинанда. В цих обставинах Карл IV грав підпорядковану роль — він сліпо вірив у свого міністра. Позиції Наполеона Бонапарта в Іспанії ще більше посилилися, коли інфант Фердинанд звернувся до нього з проханням посприяти з одруженням на представниці династії Бонапартів.
 
У жовтні Карл VI і Наполеон уклали нову угоду в [[Фонтенбло]]. Іспанія передавала Франції Португалію. Незадоволенні на чолі із Фердинандом планували державний заколот. Ці плани було викрито. Але вже 17 березня 1808 року Годоя заарештовано. 19 березня — Карл VI зрікся престолу на користь сина — [[ФердинандФернандо VII|ФердинандаФернандо]]. Карл зустрівся у [[Байонна|Байонні]] з Наполеоном. Там його було затримано до кінця Наполеонових війн у 1814 році.
 
Помер Карл у [[Неаполь|Неаполі]] в [[1819]] роціроку.
 
== Родина ==