Розвиток гірництва в арабському світі та країнах Сходу: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 32:
Видобуток значної частини благородних металів у VII – ХI ст. був зосереджений у Середній Азії, у горах Західного Тянь-Шаню. Особливе значення для країн Сходу мали багаті родовища таких історичних областей як Шаш-Ілак і Ферганська долина ([[Узбекистан]]), Кані-Мансур ([[Таджикистан]]), Шельджа ([[Киргизстан]]).
В Узбекистані в долині
Археологічні та гірничо-геологічні пошуки, які проводилися тут починаючи з 30-х років ХХ ст., дозволили скласти карту середньовічних рудників, пунктів збагачення та плавлення руд. Підраховані об’єми давнього видобутку поліметалічних руд на території Узбекистану сягають (за даними Ю.Ф. Бурякова) величезних масштабів – близько 2,5 млн. м3 (при цьому на руди срібла й свинцю припадає близько 1,25 млн. м3, а на руди золота – до 600 тис. м3). Загальна кількість гірничих виробок, споруджених у VIII – ХI ст., становить більше 10 тис.
Рядок 70:
Скорочення видобутку на Чаткало-Курамінських рудниках у Х ст. змінилось пошуками й освоєнням нових родовищ Середньої Азії. Серед найбільш важливих гірничо-металургійних центрів Сходу арабські джерела окреслюють історичну область Шельджа в горах Таласького Алатау (Киргизстан). Археологічні дослідження цього району підтвердили дані середньовічних учених і дозволили виявити численні копальні та плавильні центри Х – ХII ст.. Красномовною пам’яткою потужних розробок залишились срібні дирхеми, що карбувались з місцевого срібла у місті Таразі.
На окремих родовищах Шельджі ряди давніх виробок простяглися на декілька кілометрів, розкриваючи жили й жильні зони товщиною від 0,1 до 1,2 м і довжиною від 50 до 300 м. Вміст срібла у поверхні становив 0,3 – 0,5 кг/т (іноді доходив до 1 кг/т). Найбільше зосередження гірничих виробок простежується в долині
Виробки здебільшого проводили по породах середньої міцності. Для руйнування порід використовували залізні кайла, долота та молотки, дерев’яні й металеві клини, на міцних порах застосовували вогневий метод. У горизонтальних виробках виявлені водовідливні канавки, що споруджувались уздовж стінки виробки й перекривалися сланцевими плитками. Більшість протяжних виробок залишали без кріплення, чому сприяла стійкість навколишніх порід. В окремих випадках застосовували дерев’яні стояки або рами. В експлуатаційних камерах залишали захисні цілики та складали опорні стовпи з породних блоків. Устя штолень, закладених у відносно слабких породах, підсилювали по периметру кам’яними плитами.
Рядок 76:
Срібно-свинцеві руди транспортували в мішках і кошиках, іноді застосовували „санки” – дерев’яну скриню на полозках; підйом здійснювали коловоротом. Руду збагачували шляхом ручного подрібнення та водного промивання. Про це свідчать величезні відвали пустих порід і залишки давніх ариків, що підводили воду до місць водного збагачення. Повторне подрібнення проводили на жорнах гірничих млинів, рештки яких разом з численними жорнами дійшли до нашого часу. Виявлені навіть окремі гірські масиви, у яких масово виокремлювали по контуру та відділяли жорна для збагачення руд. На території багатьох копалень знайдені металургійні шлаки та зруйновані печі. Аналіз шлаків свідчить про високе мистецтво гірників-металургів, які вміли витоплювати метали без значних втрат.
До унікальних розробок срібла ХI ст. слід віднести родовище в Мургабському районі Таджикистану в долині
Підземні виробки Базардари представлені штольнями із змінними напрямками та стовбурами, здебільшого похилого залягання, що мали криволінійні контури з невитриманим перерізом. Виявлені також щілиноподібні траншеї, пройдені вздовж рудних тіл на глибину до 10 м. Довжина виробок сягала від кількох метрів (ніші) до 60 – 80 м, в окремих випадках сягала до 300 м (штольні, стовбури). Руйнування порід здійснювали за допомогою залізних доліт (клинів) та молотків. У виробках знайдене добре збережене дерев’яне кріплення, світильники (чираги), дерев’яні лопати, залізні клини та інший гірничий інструмент. Залишки небагатьох плавильних печей свідчать, що на поселенні проводили тільки пробні плавки, основну ж частину збагаченої руди транспортували до Ферганської долини, що підтверджено багатьма археологічними знахідками.
|