Петро (апостол): відмінності між версіями

По зісланні Святого Духа на апостолів Петро палко проповідував людям віру в Ісуса Христа, божою благодаттю зцілював немічних і калік. Побував з проповідями в [[Єрусалим]]і, [[Самарія|Самарії]], [[Лод|Лідді]], [[Яффа|Йоппії]], [[Кесарія Палестинська|Кесарії]], [[Антіохія|Антіохії]], інших містах Малої Азії. Кілька разів його садили до в'язниці, але [[Ангел]] Господній у чудесний спосіб звільняв його.

 

[[Новий Заповіт]] містить два листи апостола. [[1-е послання Петра|Перше соборне послання апостола Петра]] з його «вітанням з Вавилону» ({{Біблія|1 Петр.|5:13}}), написане з Риму, бо вже у той час Рим позначався переслідуваними християнами як «Вавилон» — особливо грішне місто світу (напр. у {{Біблія|Об.|14:8}}, {{Біблія|Об.|16:9}}). Остаточне порівняння з Вавилоном прийшло до Риму зі зруйнуванням Єрусалимського Храму у 70 році, як і було зруйнування першого храму Вавилоном у 586 р. до н. е. Автор послання називає себе в першому ж вірші — Петро, апостол [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] ({{Біблія|1 Петр.|1:1|}}). Послання адресоване малоазійським християнам, віра яких піддавалася серйозним випробуванням у період, коли апостол Павло зі своїми співробітниками, заснувавши ряд християнських церков у Греції та Малій Азії, покинув Ефес. [[2-е послання Петра|Друге соборне послання апостола Петра]] адресоване широкому колу перших християнських церков Малої Азії. Згідно з традиційною версією, воно написане апостолом Петром в останні роки життя в ув'язненні в [[Рим]]і у 66-67 році. У посланні є пряма вказівка ​​на очікування прийдешньої смерті: ''«Знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об'явив був мені. А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам'яті.»'' ({{Біблія|2 Петр.|1:14|}}).