Метрополітен: відмінності між версіями

У містах з історичною забудовою лінії метро, зазвичай, прокладені під землею і лише інколи виходять на поверхню або на естакади. Габарити і маса рухомого складу можуть досягати залізничних стандартів, хоча, зазвичай, поступаються їм. Поїзди налічують, як правило, 4—8 вагонів. Діаметр тунелів досягає 5—6 метрів (але в багатьох системах зустрічаються і вужчі тунелі, наприклад в [[Берлін]]і ширина вузькопрофільних тунелів — всього 2,3 метра), граничні нахили більші, ніж на залізницях загального призначення, але менші, ніж на [[трамвай|трамваї]], мінімальні [[радіус]]и закруглення значно більше трамвайних. Платформи на станціях зазвичай мають довжину 100–160100—160 м і ширину 5—20 м. Лінії метрополітену зазвичай проходять уздовж містотвірних осей і є каркасом міської [[транспорт|транспортної системи]]. Вартість спорудження метрополітену вельми залежить від умов будівництва; типова вартість [[кілометр]]у підземної лінії дрібного закладення — порядку 30 мільйонів [[долар США|доларів США]] (без врахування станцій).

У [[1960]] почав діяти [[Київський метрополітен]], в [[1975]]  — [[Харківський метрополітен]], в [[1995]]  — [[Дніпропетровський метрополітен]].

* 2005 — [[Метрополітен Вальпараїсо|Вальпараїсо]] (Чилі), [[Казанський метрополітен|Казань]] (Росія), [[Метрополітен Порту|Порту]] (Португалія), [[Нанкінський метрополітен|Нанкін]] и [[Чунцінський метрополітен|Чунцин]] (Китай)

Поїзд метро складається з декількох вагонів: двох [[Головний вагон|головних вагонів]], що мають кабіни управління і [[Проміжний вагон|проміжних]], причеплених між ними. Вагон метро звичайно довше одинарного трамвайного, але коротше залізничного. Довжина вагонів метро типів А, Би, В, Г, Д, Е (Е-КМ), Еж-3, 81-717/714 і 81-720/721 «Яуза» становить 19—20 метрів, а вагонів моделі 81-740/741 «Русич» — 27—28 метрів. Поїзди метро живляться від мережі постійного струму — як правило, від третьої ([[Контактна рейка|контактної]]) рейки, напруга якої становить 550–975550—975 [[Вольт]] постійного струму.

Рух поїздів на станціях здійснюється по 1 і 2 головних станційних коліях. На станціях з коліним розвитком 3 і  т. д. станційні колії за станцією, як правило, є оборотними. Додаткові колії часто мають перехресні зїзди. Перехід з 1 на 2 головну колію здійснюється через 3 або 4 станційну колію, якщо вони є. Іноді влаштовуються звичайні зашерсні чи протишерсні з'їзди між 1 та 2 головними коліями. Додаткові колії та з'їзди слугують для обороту рухомого складу на кінцевих станціях, а на проміжних станціях лінії в разі організації зонного руху або непланового припинення руху на окремих ділянках. За наявності в тупику пункту технічного обслуговування (ПТО), в години роботи ПТО за графіком рухомий склад обертається лише по одній з двох оборотних колій 3 або 4. Інша оборотна колія використовується для технічного обслуговування (огляд і дрібний ремонт) рухомого складу. Під час стоянки рухомого складу працівниками ПТО знімається напруга з контактної рейки за допомогою роз'єднувача з ручним приводом. У нічний час на оборотних коліях за графіком здійснюється відстій рухомого складу. Одна з оборотних колій буває вживана і вночі, на ній обертаються мотовози. В разі несправності рухомого складу на лінії в години інтенсивного руху «час пік» за командою поїзного диспетчера потяг забирається з головних колій на одну з оборотних колій найближчої станції. У нічний час потяг перегоняють в електродепо приписки. Розглянута схема передбачає наявність двох оборотних станційних колій; існує також схема організації руху на кінцевих станціях з однією оборотною колією, проте вона використовується рідко і лише на центральних станціях, де частота використання оборотної колії низька.

Напруга живлення рухомого складу метрополітену в пострадянських країнах становить 550–975550—975 [[Вольт]] постійного струму. Електроживлення РС оримує через тягову мережу, що складається з контактної та відсмоктувальної мереж, від [[Тягова підстанція|тягових]] (Т) або суміщених тягово-знижувальних підстанцій (СТП).

Окрім СТП та Т існують трансформатроні підстанції (ТП), що забезпечують електроенергією ескалатори, СЦБ, освітлення, вентиляцію і т.ін. окрім живлення тягової мережі. Зокрема СТП - — це є поєднання Т та ТП в одній електроустановці.