Йов (Борецький): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Джерела: доповн |
→Біографія: доповнення, вікіфікація, зовнішні посилання |
||
Рядок 48:
Одночасно Борецький шукав шляхів порозуміння між українцями православними й українцями католиками та греко-католиками. Виступав за зміцнення політичних і культурних зв'язків України, [[Білорусь|Білорусі]] та [[Московія|Московії]]. Ставши митрополитом, продовжував опікуватися Київською братською школою. Допомагав Київському братству в придбанні деяких маєтностей на утримання школи. Добився королівської грамоти ([[19 лютого]] [[1629]]), за якою Київське братство було, нарешті, визнане й затверджене Річчю Посполитою, і ''«що б вони своїм накладом не побудували, то на вічні часи»''. Таким чином, хоч про братську школу в грамоті прямо не говорилось, вона з визнанням Київського братства також дістала державний захист як його невід'ємна частина. Із записів сучасника, вихованця Київської братської школи [[Сильвестр Косів|Сильвестра Косова]] довідуємося, що Борецький не полишав й учителювання: ''«Йов Борецький, ставши митрополитом Київським, був і опікуном оних братських шкіл і сам в них богословське вчення викладав»''.
У [[1628]]–[[1629]] рр. був разом із митрополитом [[Йосиф (Велямин Рутський)|Йосифом Велямином Рутським]] прихильником загального замирення української церкви, однак не зміг залучити до своїх планів козаччини. У 1628 році був присутній на [[Городоцький собор 1628|Городоцькому соборі
Помираючи, Борецький передав опіку над освітніми справами ''«превелебнійшому в Бозі отцю [[Петро Могила|Петру Могилі]]»'' але застеріг його, щоб ''«школи в братстві київськім, а не де індей ґрунтовані були»''. Похований Борецький, за його заповітом, ''«…при церкві святого Архистратига Михаїла над Києвом»'' Михайлівського Золотоверхого монастиря, що був на той час резиденцією митрополита.
|