|
'''Ге́рман фон Е́йхгорн''' ({{lang-de|Hermann von Eichhorn}}; [[13 лютого]] [[1848]] — [[30 липня]] [[1918]]) — [[німці|німецький]] державний і політичний діяч, військовий. Офіцер [[Прусська армія|Прусської армії]], [[генерал-фельдмаршал]] [[імперська армія Німеччини|Німецької імперської армії]]. Учасник [[Австро-Прусська війна|австро-прусської]] ([[1866]]), [[Французько-прусська війна|франко-прусської]] ([[1870]]–[[1871]]), [[Перша світова війна|Першої світової воєн]] ([[1914]]–[[1918]]). Командувач німецькими окупаційними військами в Україні (1918). Убитий соціалістами в [[Київ|Києві]].
== БіографіяЖиттєпис ==
=== Молоді роки ===
Герман фон Ейхгорн народився [[13 лютого]] [[1848]] року в місті Бреслау, [[БреслауПруссія]] (нині [[Вроцлав]], [[ПруссіяПольща]]).
У [[1866]] року вступив до 2-го гвардійського піхотного полку. Учасник австрійськоавстро-прусської війни 1866 року та [[Французько-Пруська війна|Франко-Пруської війни 1870—1871 років]]. Служив у генеральному штабі. В [[1901]]–[[1904]] роках — командир 9-ї девізії. З [[1 травня]] 1904 року командир XVIII АК. З [[1912]] року — генерал-інспектор 7-ї армійської інспекції. Перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]] вийшов у відставку, в [[серпень|серпні]] [[1914]] року зарахований до резерву.
=== Перша світова війна ===
[[Файл:Hermann von Eichhorn.jpg|міні|праворуч|250пкс|Генерал-полковник фон Ейхгорн. Портрет Рейнгольда Лепсіуса]]
Після початку Першої світової війни протягом певного часу був осторонь справ. [[26 січня]] [[1915]] року назначений командувачем сформованої на Східному фронті 10-ої армії, розверненої від Тільзіту (нині місто [[Совєтськ]], [[Калінінградська область|Калінінградської області]]) до Істербургу (нині місто [[Черняховськ]] Калінінградської області). До складу 10-ї армії увійшли XXXVIII та XXXIX резервні корпуси, XXI АК, 5-та гвардійська піхотна та Кенігсберзька ландверна дивізії, а також Тильзитський загін. Командував армією в [[Мазурська битва|Мазурській битві]], протягом [[Свенцянський прорив|Свенцянського прориву]]. Від [[30 липня]] [[1916]] року — командувач групи армій, до якої входили 10-та та 8-ма армії. [[1917]] року та на початку [[1918]] року група армій Ейхгорна діяла в [[Прибалтика|Прибалтиці]] та [[Білорусь|Білорусі]].
=== Україна ===
Після [[Жовтневий переворот 1917|більшовицького перевороту в Росії]] та укладення [[Брестський мир|БрестськогоБерестейського мирного договору]], призначений командувачем німецьких окупаційних військ в Україні. Від [[31 березня]] [[1918]] року — головнокомандувач групи військ «Київ». Очолив адміністрацію окупованих областей України (за винятком тих, що знаходяться під управлінням Австро-Угорської адміністрації частин [[Волинська губернія|Волинської]], [[Подільська губернія|Подільської]], [[Херсонська губернія|Херсонської]] і [[Катеринославська губернія|Катеринославської]] [[губернія|губерній]]), [[Кримський півострів|Крим]], [[Таганрог]], а також південні райони Білорусі, [[Донська область|Донської області]], частини [[Воронезька губернія|Воронезької]] і [[Курська губернія|Курської губерній]] і інші.
Видані Германом фон Ейхгорном накази про негайний засів ланів ([[6 квітня]] 1918 року) та запровадження німецьких військових судів на території України ([[25 квітня]] [[1918]] року) були розцінені [[Українська Центральна Рада|Українською Центральною Радою]] як спроба втручання у внутрішні справи держави і викликали рішучий протест з боку частини українських політичних партій і державних органів. Конфлікт між УЦР і німецьким командуванням, спричинений наказами Ейхгорна, завершився державним переворотом і приходом до влади [[гетьман]]а [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]].
=== Вбивство ===
Лідери російських лівих есерів, намагаючись зірвати умови Берестейського миру, підготували замах на Ейхгорна і німецького консула в [[Москва|Москві]] графа [[Вільгельм Мірбах|Вільгельма Мірбаха]].
Лідери російських лівих есерів, намагаючись зірвати умови Берестейського миру, підготували замах на Ейхгорна і німецького консула в [[Москва|Москві]] графа [[Вільгельм Мірбах|Мірбаха]]. [[30 липня]] [[1918]] року Ейхгорн був убитий есером [[Донськой Борис Михайлович|Борисом Донським]]. Групою есерів, яка готувала замах на генерала, керувала [[Каховська Ірина Костянтинівна|Ірина Каховська]]. О 2-й годині вдень здійснено замах на Г. фон Ейхгорна та його особистого ад'ютанта капітана фон Дресслера по дорозі зі штабу на квартиру, ближче до неї, до них наблизився візник з пасажиром, який і кинув бомбу, фон-Ейхгорн і його ад'ютант були важко поранені, нападників заарештували. Ввечері генерал-фельдмаршал і його ад'ютант померли. 4 серпня затриманий на місці замаху на фельдмаршала невідомий під час допиту назвався Борисом Донським, селянином Рязанської губернії, він засвідчив, що зробив замах за постановою ЦК партії есерів у Москві.[http://www.history.org.ua/?hrono] ▼
[[Файл:Invalidenfriedhof, Grabmal von Eichhorn, Hermann.jpg|міні|250пкс|Могила Германа фон Ейхгорна в [[Берлін]]і .]] ▼▲Лідери російських лівих есерів, намагаючись зірвати умови Берестейського миру, підготували замах на Ейхгорна і німецького консула в [[Москва|Москві]] графа [[Вільгельм Мірбах|Мірбаха]]. [[30 липня]] [[1918]] року Ейхгорн був убитий есером [[Донськой Борис Михайлович|Борисом Донським]]. Групою есерів, яка готувала замах на генерала, керувала [[Каховська Ірина Костянтинівна|Ірина Каховська]]. О 2-й годині вдень здійснено замах на Г. фон Ейхгорна та його особистого ад'ютанта капітана фон Дресслера по дорозі зі штабу на квартиру, ближче до неї, до них наблизився візник з пасажиром, який і кинув бомбу, фон-Ейхгорн і його ад'ютант були важко поранені, нападників заарештували. Ввечері генерал-фельдмаршал і його ад'ютант померли. 4 серпня затриманий на місці замаху на фельдмаршала невідомий під час допиту назвався Борисом Донським, селянином Рязанської губернії, він засвідчив, що зробив замах за постановою ЦК партії есерів у Москві.[http://www.history.org.ua/?hrono]
Впливові українські політичні партії висловили співчуття з приводу загибелі Германа фон Ейхгорна і рішуче засудили терористичний акттеракт як такий, що був спрямований на підрив української державності. Після [[смерть|смерті]] Ейхгорна командування німецькими військами в Україні очолив генера́л [[Гюнтер фон Кірхбах]] (Günther von Kirchbach). ▼▲[[Файл:Invalidenfriedhof, Grabmal von Eichhorn, Hermann.jpg|міні|250пкс|Могила Германа фон Ейхгорна в [[Берлін]]і.]]
▲Впливові українські політичні партії висловили співчуття з приводу загибелі Германа фон Ейхгорна і рішуче засудили терористичний акт як такий, що був спрямований на підрив української державності. Після [[смерть|смерті]] Ейхгорна командування німецькими військами в Україні очолив генера́л [[Гюнтер фон Кірхбах]] (Günther von Kirchbach).
== Нагороди ==
| 