Облога Смоленська (1632—1634): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Shynkar (обговорення | внесок) |
||
Рядок 49:
Заблокувавши Шеїна, Владислав зміг відрядити [[Запорізькі козаки у Смоленській війні 1632-34 рр.|частину війська на]] схід. Полякам вдалося наскоком відбити Дорогобуж, після чого польські та козацькі загони почали в свою чергу пустошити села Московського царства, від Великих Лук і Ржова до Можайська, Калуги і Козельська.
Багато дворян і найманців, що потрапили у блокаду під Смоленськом, не бажаючи потерпати від голоду і хвороб, покидали російський табір і переходили до Владислава.
Переговори про капітуляцію почалися 12 лютого і були проведені в штаб-квартирі [[Зиґмунт Кароль Радзивілл|Зигмунта Радзивіла]]. На чолі польської делегації був королівський секретар Анджей Рей, в його склад увійшли Миколай Абрамович, Миколай Корф, Джеймс Батлер, Рейнгольд Розен, Харлінський, [[Ян Теофіл Москожевський]] і Страхоцький. Російську делегацію очолив Олександр Леслі. До її складу входили Федір Сухотін, Озеринський, Ларишкін та полковник Шарль д'Ебер.<br>
Переговори завершились капітуляційним договором, укладеним 25 лютого 1634 р.<br>
[[1 березня]] [[1634]] року Шеїн капітулював.
Половина (близько тисячі) європейських найманців після капітуляції перейшли на службу до Владислава, а Шеїн з 8-тисячними рештками війська отримав право повернутися до Москви, залишивши Владиславу всю артилерію і табірне майно. До рук поляків потрапило 118 гармат, 8 тисяч мушкетів і 129 прапорів.<ref>Jan Widacki, «Kniaź Jarema», Śląsk, 1984, ISBN 83-213-0797-7 стор. 30</ref> У Москві поразку сприйняли дуже болісно. Шеїна звинуватили в зраді й скарали на горло.
| |||