Олександр VI: відмінності між версіями

Прагнув до відродження [[Ватикан]]у як могутньої держави. При ньому розвинувся [[непотизм]]. У своїй політиці керувався перш за все інтересами [[Чезаре Борджіа|Чезаре]] та інших синів. Розв'язав конфлікт між [[Іспанія|Іспанією]] та [[Португалія|Португалією]], який стосувався їхніх колоніальних володінь — 4 травня [[1493]] видав [[Папська булла|буллу]], яка поділила нововідкриті землі (фактично увесь світ поза Європою) між цими країнами. Під час [[Італійські війни|Італійських воєн]] лавіювавлавірував між різними сторонами залежно від особистої вигоди. Його політика сприяла іноземним вторгненням в Італію. З 1497 року допомагав Чезаре в його намаганнях створити сильну державу в Центральній Італії. У боротьбі з політичними супротивниками охоче вдавався до вбивств. За чутками, що їх розповсюджували супротивники, вступив у кровозмісні стосунки з власною [[Лукреція Борджіа|дочкою]]. Джерелом таких чуток вважаються розповіді першого чоловіка Лукреції Борджа, Джованні Сфорца, якого примусили до розлучення через імпотенцію Джованні. У 1497 році, не маючи змоги розправитися з відлученим ним від церкви [[Джироламо Савонарола|Савонаролою]], який вимагав скинути злочинного та розбещеного папу, Олександр VI активно допомагав його супротивникам, яким вдалося захопити та стратити Савонаролу. Папа всіма засобами збирав гроші — конфісковував майно багатих людей, торгував церковними посадами. Ці кошти, а також збори від [[Ювілейний рік|ювілейного 1500 року]] та хрестоносної десятини Олександр VI використав для завоювання Романьї, яка лише номінально залежала від папи. В 1501—1503 роках папі вдалося подолати наймогутніші феодальні родини [[Папська держава|папської області]] — Колонна і [[Орсіні]]. Правління Олександра VI сильно підірвало авторитет пап та католицької церкви в цілому.