Трембіта: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2:
| назва = Трембіта
| назви =
| зображення = ГуцулZESPÓŁ з"MAŚNIAKI" трембітою- вgra Чернівецькомуna краєзнавчому музеї 2009"trombitach".JPGjpg
| підпис = Гра на трембіті
| колір = коричневий, чорний
Рядок 17:
}}
{{Otheruses|Трембіта (значення)}}
'''Трембі́та'''<ref name="Словарь Грінченка">[http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%B0 Трембіта // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.&nbsp;— К., 1907—1909.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 280.]</ref><ref>{{СУМ-11|Трембіта}}</ref>, '''тримбі́та'''<ref>[http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%B0 Тримбіта // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.&nbsp;— К., 1907—1909.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 283.]</ref>, рідко '''тромбі́та'''<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ5}}</ref>&nbsp;— український народний духовий [[Мундштук (деталь музичного інструмента)|мундштуковий]] (дульцевий) [[музичний інструмент]]. Має вигляд дерев'яної труби без вентилів і клапанів, інколи обгорнутої березовою корою. Довжина від 2,5 до 8&nbsp;метрів, діаметр близько 30&nbsp;мм, збільшується у розтрубі; у вузький кінець трембіти вставляється дерев'яний, роговий або металевий [[Мундштук (деталь музичного інструмента)|мундштук]] (дульце, пищик).
 
Висота звукового ряду трембіти залежить від її величини. Мелодію виконують переважно у верхньому [[регістр (музика)|регістрі]]. Трембіта поширена у східній частині [[Українські Карпати|Українських Карпат]], зокрема на [[Гуцульщина|Гуцульщині]], у Польщі та Угорщині.
Рядок 27:
 
== Історія ==
[[Файл:Гуцул з трембітою в Чернівецькому краєзнавчому музеї 2009.JPG|міні|Гра на трембітах.]]
Споконвіку трембіта була єдиним засобом зв'язку чабана з селом: за трембітовими звуками люди дізнавалися про місцеперебування [[пастух|ватага]] з отарою, про те, як триває випас маржини (худоби). Трембіта на полонині з діда-прадіда виконувала утилітарну функцію, будучи замінником годинника. Ще у прадавні часи, коли в гуцульських селах був відсутній будь-який комунікаційний зв'язок (телеграф, радіо, годинник), пастухи на полонинах визначали час за тінню. Ватаг («потрембач», «трембітанник»<ref>[http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA Трембітанник // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.&nbsp;— К., 1907—1909.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 280.]</ref>), ставши обличчям до сонця, слідкував, коли його тінь з'єднається з його ростом, що означатиме початок обідньої пори («південь»).
 
[[Файл:Western people march, Odessa 39.jpg|міні|«Марш западенців» в Одесі. Львів'янин Любомир Кушлик, викладач [[Львівський національний університет імені Івана Франка|ЛНУ]] грає на трембіті на пікеті будівлею прокуратурою Одеської області. Лютий 2014-го]]
Визначений таким чином час ватаг оповіщав трембітною мелодією-сигналом («вівці йдуть на обід до стаї»). Особливі звуки інструмента попереджали і про небезпеку. Вживалася трембіта і для подання сигналів про початок та закінчення робочого дня. Цей інструмент супроводжував гуцульські [[обряд]]и і свята. У Карпатах за давньою традицією жодні урочистості не відбувалися без трембіти&nbsp;— цієї, на перший погляд, довгої дерев'яної труби з [[явір|яворовим]] мундштуком та нехитрою, здається, навіть спрощеною мелодією.
 
Саме трембіта сповіщала про народження в сім'ї дитини. Поклик цього інструмента запрошує людей на [[весілля]]. Трембіта плакала, коли проводжали людину в останню путь. З приходом у гори [[радіозв'язок|радіозв'язку]] й [[телебачення]], ці функції трембіти майже втрачені. Нині вона слугує здебільшого мистецтву&nbsp;— часом її включають до [[оркестр]]у, на фестивалях [[етнографія|етнографічної]] музики.
Рядок 37 ⟶ 38:
 
== Виготовлення інструмента ==
[[Файл:Hutsul - Ivano-Frankivsk region.jpg|міні|Івано-франківський гуцул із требмітою.]]
[[Файл:Трембіти.jpg|thumb|Трембіти в музеї музичних інструментів, Ужгород]]
Згідно з давньою гуцульською традицією, трембіту треба виготовляти з громовиці, тобто дерева, в яке влучила [[блискавка]]. Вважається що така трембіта звучить найкраще. До речі, жоден найвправніший [[тесляр]] не розчахне [[Ялиця біла|смеречину]] так рівно, як удар блискавки. Вік дерева повинен бути 120—150 років. До того ж громовиця повинна, як мовиться, дозріти: чим довше стоятиме вона під сонцем, чим довше її обвіватимуть вітри, тим гучнішою та дзвінкішою буде трембіта.
 
Майстер повинен загнати лезо топірця в деревину так, щоб, повагом натиснувши, розчахнути «сурму» навпіл. Це складна операція. Заганяти лезо можна тільки на 10—15 сантиметрів, бо цей шмат доведеться зрізати, він не звучатиме. А розчахнути триметрову сурму необхідно на дві рівні частини (якщо не вдалося&nbsp;— праця змарнована).
 
Після цього майстер береться за різці та ножі різної конфігурації, з допомогою яких «ладнає голос інструментові». Обережно, протягом годин і діб (виготовлення одного інструмента може тривати майже рік) вибирає серцевину з обох половинок заготовки. Залишається тільки двоміліметрова оболонка. Заготовка має 8—10 кілограмів ваги, а готова трембіта&nbsp;— до півтора кілограма.
 
Після цього майстер береться за різці та ножі різної конфігурації, з допомогою яких «ладнає голос інструментові». Обережно, протягом годин і діб (виготовлення одного інструмента може тривати майже рік) вибирає серцевину з обох половинок заготовки. Залишається тільки двоміліметрова оболонка. Заготовка має 8—10 кілограмів ваги, а готова трембіта&nbsp;— до півтора кілограма. [[Файл:Трембіти.jpg|thumb|Трембіти в музеї музичних інструментів, Ужгород]]Отже 6—8 кілограмів деревини треба вишкребти вручну, не поранивши при цьому краї, які будуть стулятися без застосування клею. Необхідно скласти дві половинки і міцно стягнути їх обручами. Ці обручі виготовляються зі смерекових віт. Віти мають рости на смереці зі східного боку стовбура, до того ж не вище, як півтора метра від землі. Бо саме такі пагони, як помічено в народі, гнучкі та сильні. Після цього&nbsp;— останній етап: виготовлення мундштука. Він повинен бути обов'язково яворовим, бо ця деревина має солодкий присмак, отже, такий мундштук приємно прикладати до губ. І коли мундштук, що нагадує за формою [[сопілка|сопілковий]] чи [[кларнет]]овий, готовий, то вже можна випробовувати інструмент.
 
== Цікаві факти ==