Умар ібн Абдул-Азіз: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 37:
Народився [[682]] року у [[Медіна|Медіні]]. Належав до [[Курайшити|курайшитського]] роду омейядів, що на той час перебували при владі у халіфаті. З дитинства навчався у відомих науковців та здобув чудову освіту. У вці 26 років став намісником [[Медіна|Медіни]], [[Мекка|Мекки]] й [[Ет-Таїф|Таїфа]]. За 6 років правління Умар проклав дороги, облаштував канали та криниці для сільськогосподарських робіт. Залишивши посаду намісника, Умар як один з воїнів вирушив у складі армії халіфату на війну з [[Візантійська імперія|Візантією]].
Відповідно до легенди Умар не знав, що дядько заповів йому престол, а коли дізнався, то навіть відмовився спочатку від влади, але всі присутні одностайно присягнули йому як халіфу. Так несподівано Умар став правителем [[Арабські завоювання|величезної держави]], що включала до свого складу [[
Ставши халіфом, Умар відмовився від розкішного палацу омейядів і пожертвував свої величезні статки до казни халіфату. Дружина халіфа, Фатима, наслідуючи приклад чоловіка, здала до казни свої прикраси. Наближені нагадали йому, що навіть «[[Праведні халіфи|праведний халіф]]» [[Умар ібн аль-Хаттаб|Умар I ібн аль-Хаттаб]], який вважався зразком набожності й віри, не нехтував невеликим утриманням з державної казни, на що Умар II заперечив, що у Умара I не було жодного майна, а він має ділянку землі. Доступ до казни родичам халіфа було закрито. Халіф відмовився від численного натовпу слуг і підлабузників, а собі залишив одну зміну одягу й оселився у простому будинку. Окрім того, Умар кардинально переформував соціальну організацію суспільства. Він надав підданим свободу пересування, збудував постоялі двори для мандрівників.
| |||