Вікіпедія

Якуб Людвік Собеський: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 023 редагування
Burrek2 (обговорення | внесок)
505 редагувань
мНемає опису редагування
Рядок 1:
{{Otherpersons|Собеський}}
[[Файл:Gascar_Jakub_Ludwik_Sobieski.jpg|міні|праворуч|170пкс|]]
'''ЯкубЯків Людвік Собеський''' ([[2 жовтня]] [[1667]], [[Париж]] — [[19 грудня]] [[1737]], [[Жовква]]) — син короля [[ЯнЙоан III Собеський|ЯнаЙоана ІІІ Собеського]], державний, політичний і військовий діяч Речі [[Річ|Посполитої]]. Представник [[шляхта|шляхетського]] роду [[Собеські|Собеських]] гербу [[Яніна (герб)|Яніна]].
 
== Життєпис ==
Рядок 17:
У день смерті батька не хотів пускати матері та молодших братів, які привезли тіло батька з Вілянова, до Варшавського замку. Тоді намагався отримати значну частину спадку для проведення виборчої кампанії. В липні у Варшаві, потім у Жовкві тимчасово домовились про поділ спадку; його частка виявилась меншою, ніж очікував.
 
У вересні 1726 після смерті брата КонстантіяКостянтина переїхав до Жовкви, звідки кілька разів виїжджав до Олави. З 1735-го постійно проживав у Жовкві, вивчав кабалістику, мав релігійні «практики».
 
Перед смертю був «розбитий» паралічем, помер у Жовкві 19 грудня 1737. Був похований тут в усипальниці [[фарний костел|фарного]] [[Костел Святого Лаврентія (Жовква)|костелу святого Лаврентія]]. Поховальні «урочистості» відбулись 1743 року за сприяння [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки»]]. 1862 року було ідентифіковано його труну, відбулось нове поховання, вмонтовано пам'ятну таблицю з [[епітафія|епітафією]].
Рядок 25:
[[Файл:ZolkiewKosciolWniebowziecia.JPG|міні|праворуч|200пкс|костел домініканців, Жовква]]
* бл. 1730 — фундатор колегіуму, монастиря, костелу оо. піярів (тепер [[Вознесенський костел (Золочів)|костел Успіння Пресвятої Богородиці]], більш відомий як Вознесенський костел) — пам'ятки архітектури [[бароко]] в місті [[Золочів (місто)|Золочеві]]
* 1735 — розширив права унійного духовенства у власних маєтках; сприяв відбудові спаленої каплиці та шпиталю св. Лазаря (фундаторка — [[Софія ТеофілаТеофілія Даниловичівна|Софія ТеофіляТеофілії Данилович]]) в Жовкві
* 1737&nbsp;— фундуш для костелу в [[Кукезів|Кукезові]] (автор проекту [[Антоніо Кастеллі]]<ref>''[[Єжи Ковальчик|Kowalczyk J.]]'' [http://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/rhs2003/0286?sid=46e8a74c5586616a3f5054e3c567a074 Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej] // Rocznik Historii Sztuki.&nbsp;— 2003.&nbsp;— № XXVIII.&nbsp;— S. 285. {{ref-pl}}</ref>)
* Сприяв діяльності домініканців Жовкви, допомагав відновлювати їх [[Храм святого священномученика Йосафата (Жовква)|костел]], монастир після руйнацій. 1736 року дозволив використовувати як дзвіницю [[Архітектурні пам'ятки Жовкви|Львівську браму]].
 
[[Дідич]], зокрема, [[Зборів|Зборова]],<ref>''Kunzek T''. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą).&nbsp;— Rzeszów&nbsp;: Libra PL, 2013.&nbsp;— S. 118. {{ref-pl}}</ref> [[Броди|Бродів]], які 1704 року продав майбутньому коронному гетьману [[Юзеф Потоцький (гетьман)|Юзефові Потоцькому]], [[Золочів (місто)|Золочева]],<ref name="З6">''Слободян Василь.'' Християнські храми Золочева // Золочів / [[Галицька брама (часопис)|Галицька брама]].&nbsp;— 2007.&nbsp;— №&nbsp;1—2 (145—146) (січ.—лют.).&nbsp;— С. 26.</ref> [[Поморяни]] за наполяганням матері під час поділу спадку батька у квітні 1698 відступив брату [[Александер Собєський|Александерові]]. Від матері отримав: Яворівське староство (1698 після її виїзду за кордон, її «доживоття»; король по її смерті 1716 забрав), після її смерті&nbsp;— [[Тернопіль]] (продав ЮзефовіЙосипові Потоцькому), [[Олесько]] (1719-го продав [[Станіслав МатеушМатей Жевуський|Станіславові МатеушовіМатеєві Жевуському]]). Після смерті братів Александера (1714;), КонстантіяКостянтина (1726) отримав містечко [[Поморяни]]. 1728-го остаточно врегулював майнову справу з вдовою брата [[Собєський КонстантійКостянтин ВладиславВолодислав|КонстантіяКостянтина]] (власника, зокрема, [[Підгірці]]в, «Жовківського» та «Крехівського ключів», Вілянува, палацу у Варшаві<ref>''Poraziński J.'' Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000.&nbsp;— T. XXXIХ/4, zeszyt 163.&nbsp;— S. 500—501. {{ref-pl}}</ref>&nbsp;— Марією Юзефою з Весслів, отримав, зокрема, Жовкву.
 
В [[Олава|Олаві]] зберігав родинний архів. Після 1741 його забрала Прусія, в 1820-х перевезли до Берліна. Під час ІІ-ї світової майже весь зник, частину (зокрема, родинна, політична кореспонденція, акти майнові) знайшлись в Державному Історичному Архіві Білорусі (Мінськ).
Рядок 36:
Дружина&nbsp;— Ядвіґа Ельзабет, донька Філіпа Вільгельма, сестра цісаревої Еленонори. Шлюб&nbsp;— 25 березня 1691, Варшава. Молодята, зокрема, отримали право проживати на замку в Олаві. Мали 6 дітей:
* Марія Леопольдина (1693—1693),
* ЯнІван (1699—1700),
* Марія МаґдаленаМаґдалина (1704—1704),
* Марія КазімєжаКазимира,
* [[Марія Кароліна Собєська|Марія Кароліна]] (26.11.1697, Олава&nbsp;— 8.5.1740, Жовква)&nbsp;— кохання [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки»]], який став головним її спадкоємцем
* Марія КлементинаКлиментина.
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Якуб_Людвік_Собеський