[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування N.Português (обговорення) до зробленого Vittalio
Мітка: Відкіт
незрозуміле системне псування статей вилученням слова "рік"...
Рядок 1:
{{Особа
{{особа}}
| посада = [[Османський султан]]
| прапор = Ottoman Flag.svg
| ім'я = Мурад IV
| жінка =
| оригінал імені = {{lang-ota|مراد رابع|Murâd-ı râbi‘}}
| зображення = Sultan Murat IV.jpg
| розмір =
| дата народження =
| місце народження =
| дата смерті =
| місце смерті =
| поховання =
| громадянство =
| підданство =
| національність =
| військове звання =
| партія =
| нагороди =
| ширина = 280px
| період правління = [[1623]]—[[1640]]
| попередник = [[Мустафа I]]
| наступник = [[Ібрагім I]]
| батько = [[Ахмед І]]
| мати = [[Кесем Султан]]
| дружина = [[Айше Султан]]<br/>[[Шемісшах Султан]]<br/>[[Шемспері Султан]]<br/>[[Санавбер Султан]]<br/>[[Хурічехре Султан]]<br/>[[Айше Махзіба Султан]]
| діти = '''Доньки:'''[[Ісміхан Кая-султан]]
| монограма = Tughra of Murad IV.JPG
| ширина монограми = 180px
| назва монограми = [[Тугра]]
}}
 
'''Мурад IV''' ({{lang-ota|مراد رابع|Murâd-ı râbi‘}}, {{lang-tr|Dördüncü Murat}}) (*[[9 червня]] [[1612]]&nbsp;— [[8 лютого]] [[1640]])&nbsp;— 17-й [[султан]] [[Османська імперія|Османської імперії]] з [[1623]] по [[1640]] роки, завойовник [[Багдад]]у.
 
== ЖиттєписБіографія ==
ВступивМурад IV вступив на престол у віці 11 років в результаті перевороту, в ході якого був скинутий його дядько [[Мустафа I]]. Фактична влада опинилася в руках матері Мурада [[Кесем Султан]] та придворних євнухів.
В результаті ослаблення центральної влади спалахнули заколоти у [[Східна Анатолія|Східній Анатолії]], [[Багдад]]і, [[Ліван]]і, [[Крим]]у і [[Ємен]]і. В багатьох інших провінціях місцеві губернатори відмовлялися виконувати розпорядження центральної влади. Скориставшись ситуацією, у [[1624]] іранськийроку перський шах [[Аббас I Великий]] окупував [[Багдад]] і Арабський [[Ірак]].
 
В результаті ослаблення центральної влади спалахнули заколоти у [[Східна Анатолія|Східній Анатолії]], [[Багдад]]і, [[Ліван]]і, [[Крим]]у і [[Ємен]]і. В багатьох інших провінціях місцеві губернатори відмовлялися виконувати розпорядження центральної влади. Скориставшись ситуацією, у [[1624]] іранський шах [[Аббас I Великий]] окупував [[Багдад]] і Арабський [[Ірак]].
 
Повідомляється, що молодий правитель Османської держави після вступу на престол одного разу пройшов в імперську скарбницю, де, за записами турецького письменника і мандрівника Евлії Челебі, «... не було видно ніяких судин із золота і, крім непотрібного мотлоху, виявилося лише 6 мішків монет, сумка з коралами і скриня з китайською порцеляною. Побачивши це, султан Мурад наповнив казну своїми сльозами і, двічі схилившись у молитві, сказав: "Іншалла, я заповню цю скарбницю багатствами тих, хто їх вкрав, і наповню ще п'ятдесят сховищ на додаток до цього" ».
 
ЗІз [[1632]] року Мураду вдалося збутися опіки матері і поступово відновити контроль над величезною імперією. При цьому він діяв дуже жорстоко. З 1623 до [[1637]] року ним самим та його катами було страчено, за різними оцінками, від 10 до 25 тисяч людей. Майном страчених Мурад наповнив державну казну. Повсталих [[яничари|яничарів]] він строго присмирив і, за їхньою допомогою, провів декілька успішних війн. Сильний, вправний у фізичних вправах і розумний, він зловживав тілесними задоволеннями, був п'яницею і катом.
 
У 1623-[[1637]] ним самим та його катами було страчено, за різними оцінками, від 10 до 25 тисяч людей. Майном страчених Мурад наповнив державну казну. Повсталих [[яничари|яничарів]] він строго присмирив і, за їхньою допомогою, провів декілька успішних війн. Сильний, вправний у фізичних вправах і розумний, він зловживав тілесними задоволеннями, був п'яницею і катом.
 
У [[1634]] році Мурад відновив війну з Іраном, особисто очоливши армію у [[1635]] році. У короткий термін турки оволоділи [[Тебріз]]омТебрізом, [[Єреван]]омЄреваном, Нахічеванню. Однак ці військові успіхи були зведені нанівець діями самої турецької армії, яка до того спустошила захоплені землі, що не могла діставати провіант. Мурад відступив, але в 1638 році ведена султаном армія турків знову захопила Багдад, що змусило шаха Ірану [[СефіСефи I]] укласти з Туреччиною [[ЗухабськийЗухабскій мир 1639]] року. Договір поклав край тривалій ворожнечі Османської імперії таі Сефевідської держави, яка розпочалась з Чалдиранскої битви на початку [[XVI століття]], і став одним з найбільших досягнень турецького султана Мурада IV. За умовами договору Сефевіди зберегли за собою Єреван і прилеглі до нього території на Кавказі, а турки втримали Басру і Багдад. Тим самим в цілому була відновлена лінія кордону, встановлена Амасіїнским договором. Межі, встановлені Зухабскім миром, залишалися без зміни протягом майже ста років, поки держава Сефевідів не зникла внаслідок навали афганців. Крім цього, Мурад IV вів успішні війни з козаками та змусив венеціанців укласти невигідний для них мир.
 
У мирні дні султан Мурад заохочував будівництво мечетей і шкіл, протегував вченим. Повідомляють, що за підтримки Мурада винахідник Хезарфен Ахмед Челебі першим здійснив політ на крилах. Султан взявся за модернізацію флоту, так як його дратувала Венеція зі своїм потужним флотом в Егейському та Середземному морях і великими доходами від торгівлі. Та й північні сусіди дошкуляли. 18 червня 1637 [[р донські козаки]] без відома царя Михайла Федоровича Романова, за підтримки 4-тисячний загону запорожців штурмом взяли Азов. Момент був вибраний вдало. Мурад готувався до війни з Персією і прийшов в лють від цієї звістки. Він послав до Москви посла зі скаргою. Михайло Федорович був повністю згоден з султаном: «Ми за них не стоїмо, хоча їх злодіїв всіх в одну годину кажіть побити». Козакам же, що надіслали послів зі звісткою про перемогу, цар дорікнув за гарячність, але велів прислати опис трофеїв. Цар, який перебував у мирі з турками, офіційно відмежовувався від цих подій, але неофіційно посилав козакам гроші і порох. 7 червня 1641 року турецька армія на чолі з великим візиром Кеманкешем Кара Мустафою - пашею обложила Азов і козаки були змушені залишити фортецю після відповідного рішення Земського собору влітку 1642 року.
 
На початку 1640 султан закинув всі державні справи і вдарився в п'яництво, що стало причиною його лихоманки. Сам султан і його брат шехзаде Ібрагім на той момент були єдиними представниками династії Османів в чоловічому коліні. Перед смертю султан думав передати османський престол кримському хану Багадиру I Гірею, бо династіі Османов і Гіреїв перебували між собою в родинних зв'язках, завдяки династичним шлюбам. В результаті Мурад віддав наказ про страту свого брата Ібрагіма, але в останній момент Кесем Султан врятувала свого божевільного сина від смерті.
 
Мурад IV помер в [[1640]] року, його наступником став брат Ібрагім I, адже з двадцяти дітей Мурада дитинство пережили лише чотири його доньки&nbsp;— Ханзаде, Iсмахан Кая, Рукіє, Сафіє.
 
== Сім'я і діти ==
 
=== Жінки ===
* [[Айше Султан|Хасекі Айше Рукіє Султан]]
Рядок 64 ⟶ 92:
* {{книга |автор=Mandel, Gabriele |заголовок=Storia dell'harem |відповідальний= |посилання=https://books.google.ru/books?hl=ru&id=B7SzAAAAIAAJ |место= |видавництво=Rusconi |год=1992 |том= |allpages=246 |pages= |isbn=8818880322, 9788818880328 |ref=Mandel }}
* {{книга |автор=Peirce, Leslie P. |заголовок=The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire |відповідальний= |посилання=https://books.google.ru/books?id=L6-VRgVzRcUC |место=Oxford |видавництво=Oxford University Press |год=1993 |том= |allpages=374 |pages= |isbn=0195086775, 9780195086775 |ref=Peirce }}
 
{{Султани Османської імперії}}
 
[[Категорія:Султани Османської імперії]]