Автомат «Вепр»: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Опис: оформлення
Рядок 52:
Автомат Вепр розроблений [[Науковий центр точного машинобудування (Україна)|Науковим центром точного машинобудування]] на замовлення силових структур. Це одна з численних ''[[bullpup]]''-модифікацій популярного [[СРСР|радянського]] автомату [[АК-74]]. Подібними розробками займалися [[Китай]] (''[[Norinco Type 86S]]''), [[ПАР]] (''[[Vector CR-21]]''), [[Польща]] (''[[Kbk wz. 2005 Jantar]]''), [[Росія]] ([[ОЦ-14 «Гроза»]]), [[Фінляндія]] (''[[Valmet M82]]'') та ін<ref name="uateka">{{cite web|url=http://uateka.com/uk/article/industry/1240|title=Техніка і промисловість. Вепр, штурмова гвинтівка|author=|date=|work=|publisher=Електронна бібліотека України|accessdate=12/1/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4OW5ebR|archivedate=2013-07-13}}</ref>.
 
Вепр вперше був представлений у [[2003]] році та позиціонував себе як заміна [[автомат Калашникова|автомату Калашникова]], який стоїть на озброєнні силових структур [[Україна|України]], перш за все для прикордонних та миротворчих військ<ref>{{cite web|url=http://www.golosiyiv.kiev.ua/news_b.php?id=1226|title=Вепр» — українська зброя|author=|date=28/8/2003|work=|publisher=Інформаційний портал Голосіївського району м. Києва|accessdate=17/8/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4OX5rmt|archivedate=2013-07-13}}</ref>. Його розробка тривала два роки і обійшлася вона майже в 100 тис. доларів в той час, як сам автомат, станом на 2003&nbsp;р., оцінювався у 100 доларів. Ще один рік знадобився для його випробування. На випробуваннях, проведених українськими спецпідрозділами, автомат Вепр показав високу надійність роботи автоматики, хороший баланс зброї та купчастість бою, мінімальний час перенесення вогню по фронту і в глибину. [[Міністерство оборони України]] до [[2010]]&nbsp;р. планувало закупити декілька десятків тисяч автоматів<ref name="autoua">{{cite web|url=http://photo.unian.net/rus/detail/7560.html?direct=0|title=Александр Селюков демонстрирует первый украинский автомат «Вепр|author=Виктор Побединский|date=28/08/2003|work=|publisher=УНИАН|accessdate=12/1/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4OXk6dj|archivedate=2013-07-13}}{{Ref-ru}}</ref>. Проте за підрахунками експертів, щоб запустити дану модель у серійне виробництво, станом на той же 2003&nbsp;р., необхідно було близько 500 тис. доларів, а оскільки творці Вепра претендували на світовий ринок озброєння, оцінюючи його лише у сотню доларів або півтора сотні<ref name="veprar">{{cite web|url=http://vpk-news.ru/articles/255|title=Дилема украинского ОПК|author=Валентин Бадрак|date=10/11/2004|work=|publisher=Военно-промышленный курьер|accessdate=12/1/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4OYwjuF|archivedate=2013-07-13}}{{Ref-ru}}</ref> для міжнародного ринку, то у цьому немає сенсу<ref>{{cite web|url=http://www.vu.mil.gov.ua/?part=article&id=37|title=Вепр»: виклик «Калашникову|author=|date=2003|work=|publisher=Журнал «Військо України»|accessdate=12/1/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4ObY4xL|archivedate=2013-07-13}}</ref>. Крім того не було визначено підприємства, де мався б випускатися Вепр. Хоча єдиним місцем в Україні, де виробляється бойова зброя, вважаєтьсяна той час вважалося [[КП «НВО «Форт» МВС України»]] в м. [[Вінниця]], але крім нього, цим ще може займатися ДП "[[Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки»]] в м. [[Кам'янець-Подільський]]. До того ж слід ще додати, що ця розробка викликала здивування в російському «[[ІжМаш]]і», де виготовляються автомати Калашникова. На їх думку, перш ніж налагоджувати серійне виробництво автомата Вепр, слід отримати дозвіл від російської сторони, тому що Вепр є модернізована версія АК, а цей автомат, у свою чергу, є інтелектуальна власність заводу. «ІжМаш» має на нього так званий Євразійський патент, котрий діє в [[Росія|Росії]], [[Білорусь|Білорусі]] та в інших країнах. А ще національні патенти [[Туреччина|Туреччини]], [[Словенія|Словенії]], [[Грузія|Грузії]], а також й [[Україна|України]] №&nbsp;45494 від [[24 липня]] [[1997]] року<ref>{{cite web|url=http://lenta.ru/world/2003/09/04/kalash/|title=Украина выпустила «пиратскую» версию автомата Калашникова|author=|date=4/9/2003|work=|publisher=Издание Rambler Madia Group «Lenta.ru»|accessdate=15/2/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4OcDTov|archivedate=2013-07-13}}{{Ref-ru}}</ref>. Але директор наукового центру Олександр Селюков заперечував звинувачення в порушенні міжнародних угод у зв'язку з здійсненною на замовлення Міністерства оборони України модернізацією легкої стрілецької зброї. Він зазначав, що Україна не виробляла автомати АК-74 і не планувала їх виробництво, тому необхідності у ліцензії на виробництво цих автоматів не було, а автомат Вепр має зовсім інший дизайн, менше деталей і спеціально розроблений для стрільби як лівою, так й правою рукою<ref>{{cite web|url=http://www.mfit.ru/defensive/obzor/ob05-09-03-3.html|title=Разработчик украинского автомата «Вепрь» не видит оснований для обвинений в недобросовестной конкуренции по отношению к АК-74|author=|date=3/9/2003|work=|publisher=Интерфакс|accessdate=15/2/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4OdR3KI|archivedate=2013-07-13}}{{Ref-ru}}</ref>.
 
У середині [[2004]] року [[Науковий центр точного машинобудування (Україна)|НЦТМ]] продемонстрував модифікацію автомата Вепр, оснащеного [[підствольний гранатомет|підствольним гранатометом]] калібру 40 мм<ref>{{cite web|url=http://world.guns.ru/assault/ua/verp-r.html|title=Автомат Вепр (Вепрь) (Украина)|author=Максим Р. Попенкер|date=|work=|publisher=Современное Стрелковое Оружие и Боеприпасы. Энциклопедия стрелкового оружия ХХ и XXI веков|accessdate=12/1/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4OeGgIN|archivedate=2013-07-13}}{{Ref-ru}}</ref>. Цього ж року Міноборони збиралося придбати першу партію автоматів обсягом у 16 тис. од.<ref name="veprar" />, однак через брак коштів ці плани не здійснилися<ref name="tyzh">{{cite web|url=http://tyzhden.ua/Publication/1963|title=Вепр» у «Кольчузі|author=Андрій Баєвський|date=28/08/2009|work=|publisher=Журнал «Тиждень», №35(96)|accessdate=12/1/2012|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HXo50ONV|archivedate=2013-06-21}}</ref>.