Хірургічний шовний матеріал: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 14:
Початок XX століття дав поштовх до всебічного дослідження хірургічного шовного матеріалу, що викрило як переваги так і недоліки. Зокрема, ''шовк'' має руйнівну дію на мікрорівні (плетена нитка нерівною поверхнею діє як "пила" при проходженні крізь тканини), крім того шовк як і всі природні волокна має певну гідрофільність, патологічні збудники з легкістю проникають в товщу волокна та "влаштовуються" там для життя та розмноження. ''Кетгут'' спричиняє чітке перифокальне асептичне запалення, а в деяких випадках навіть алергічні реакції різного типу, час розсмоктування не має чітких контрольованих меж (від 2 до 10 днів).
В 50-х роках XX ст. почався інтенсивний розвиток наукових досліджень для виявлення чи створення волокон, які будуть мати якомога менше недоліків, або ж менш виражену їх дію у порівнянні з попередниками. Експериментальні дослідження проводились з безліччю ниток, серед яких: сухожилкові нитки- щурів, кішок, кита, північного оленя, кенгуру, з аорти та твердої мозкової оболонки великої рогатої худоби, з нервів собаки, людської пуповини, "кінський волос", рибальська волосінь. Проте із-за недоліків, всі ці матеріали не набули широкого розповсюдження. У 1968 році створено ''дексон'' ("Davis&Geck") на основі [[полімер]]а [[Гліколева кислота|гліколевої кислоти]], а в 1972 році - співполімер [[Гліколева кислота|гліколевої ]] та [[Молочна кислота|молочної]] кислот у співвідношенні 9 до 1, звідкіля й перша назва ''поліглактин-910'' ( майбутній ''вікрил'' ("Ethicon")). Обидва полімери стали прекрасним замінником кетгуту, проте вартість їх виготовлення перевищує вартість виготовлення кетгуту в десятки разів.
== Класифікація ==
| |||