Соціальна стратифікація: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
BunykBot (обговорення | внесок)
м Вилучення посилання на плагіат за результатами обговорення
Рядок 12:
Нестратифікованих суспільств не існувало і не існує, але нерівність може зменшуватися або збільшуватися. Так, суспільства у яких дуже багато бідних та мало багатих можна розглядати як «піраміду», за умови переважання середнього класу і відносно невеликих груп дуже бідних та дуже багатих, тобто зменшення соціальної нерівності, соціальні шари утворюють «ромб».
 
Классиком теорії соціальної стратифікації та пов'язаної з нею [[соціальна мобільність|соціальної мобільності]] вважається російсько-американський соціолог [[Питирим Олександрович Сорокін]]. Проблему соціальної нерівності, особливо проблему класів, розглядали такі класики як М.Макс Вебер, К.Карл Маркс. Певні положення були розвинуті американськими соціологами [[Толкотт Парсонс|Толкоттом Парсонсом]] (1902—1979), [[Роберт Мертон|Робертом Кінгом Мертоном]] (нар. у 1910 p.) та іншими вченими, які вважали, що вертикальна класифікація людей та їхїхніх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.
 
На їх думку цих соціологів, соціальна стратифікація забезпечує виокремлення соціальних верств за певними важливими для конкретного суспільства ознаками (критеріями): характером власності, розміром доходів, обсягом влади, освітою, престижем, національними та іншими рисами. Соціально стратифікаційний підхід є одночасно [[методологія|методологією]] та теорією розгляду соціальної структури суспільства. Він має такі основні принципи:
* обов'язковість дослідження всіх верств суспільства;
* застосування при їхїхньому порівнянні єдиного критерію;
* достатність критеріїв для повного і глибокого аналізу кожної з досліджуваних соціальних верств.
 
На сучасному етапі ведеться активне переосмислення проблеми стратифікації у сучасному суспільстві, бо їхїхня класова структура значно відрізняються від класової структури індустріальних суспільств Першого Модернумодерну.
 
Серед українських соціологів проблему стратифікації глибоко досліджують Е. Симончук, О. Куценко, С. Макеєв, Н. Коваліско.