[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Alishkaa (обговорення | внесок)
безджерельна, значною мірою неенциклопедична інформація
Рядок 50:
 
Вважається, що кактуси виділилися еволюційно близько 30-40 млн років тому, коли [[Південна Америка]] і [[Африка]] були вже значно рознесені один від одного [[Тектонічні рухи|тектонічними процесами]], але [[Північна Америка]] ще не була з'єднана з Південною. Хоча викопних решток кактусів на сьогоднішній день не знайдено, вважається, що виникли вони в Південній Америці і відносно недавно — 5-10 мільйонів років тому — поширилися на північний [[континент]].
 
У кожного роду кактусів процес пристосування відбувається своєрідно, тому вони такі різноманітні за зовнішністю. Кактуси потребують всього того, що потрібне й іншим рослинам, тобто повітря, світла та поживних речовин, а також, хоч і зовсім мало, води. Спартанцями ці рослини зробилися, сказати б, мимоволі й розвиваються на повну силу тільки тоді, коли одержують оптимальні умови для існування.
 
== Групи кактусів ==
Рядок 65 ⟶ 63:
 
Об'єднує рослини, що відрізняються явно помітним редукованим листям, завжди присутнім у молодих [[пагін|пагонів]], сукулентними стеблами і особливим типом шипів — «[[глохідія]]ми». Глохідії — це дрібні, тендітні колючки, дуже гострі і жорсткі, забезпечені пилчастими щербинами по всій довжині і ростуть у великих кількостях пучками навколо ареол. Потрапляючи в [[травний тракт]] [[тварина|тварин]], глохідії викликають сильне подразнення, тим самим захищаючи рослини від поїдання. Незважаючи на значне розмаїття форм і розмірів, всі рослини цієї підродини мають дуже схожі за формою квітки і будовою [[насіння]]. Сходи мають явно виражені [[сім'ядоля|сім'ядолі]]. Стебла зазвичай мають явно виражену сегментну будову.
Колючок найчастіше немає, а якщо є, то поодинокі або по три, до 2,5 см завдовжки, основа та кінчики їхні часто червонясті. Глохідії червонясто-брунатні. Квітки сірчано-жовті, часто з червонястою серединкою, до 8 см у діаметрі. Плід грушоподібний, голий, до 5 см завдовжки. Рослина морозостійка.
 
=== Підродина Майхуенієві (Maihuenioideae) ===
Рядок 71 ⟶ 68:
 
Складається з одного роду, поширеного майже виключно в [[Патагонія|Патагонії]]. Рослини схожі зовні на опунцієві, але глохідії відсутні. Як і опунцієві, рослини мають крихітні — до 10 мм — довговічні соковиті — листки конічної форми, сходи дуже нагадують паростки листяних рослин. Незважаючи на явно виражену сукулентність, рослини цієї підродини не мають красулієвого (С4) [[метаболізм]]у.
 
=== Підродина Ребуція (Rebutia) ===
Дуже поширений у великих наукових та аматорських колекціях. Невеликі яскравоцвітні рослинки приваблюють легкістю культивування, декоративністю в умовах закритих приміщень.
Усі [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B1%D1%83%D1%86%D1%96%D1%8F ребуції] утворюють, без перехресного запилення, достатню кількість насіння, яке легко проростає. Деякі види культивуються на власному корінні, а інші потребують щеплення на пиптантоцереуси. У період посиленого росту ребуціям потрібно якомога більше світла.
 
=== Підродина Кактусові (Cactoideae) ===