Франсуа Араго: відмінності між версіями

'''Франсуа́-Жан-Доміні́к Араґо́Араго́''' ({{lang-fr|François Jean Dominique Arago}}, {{lang-ca|Francesc Joan Domènec Aragó}} — ''Франсе́ск-Жуа́н-Думе́нак Араґо́Араго́''; [[26 лютого]] [[1786]] — †{{ДС|2|10|1853}}) — [[Франція|французький]] [[учений]] і [[політичний діяч]] [[каталонці|каталонського]] походження.

Франсуа Араго народився в [[Естажель|Естажелі]] (поблизу [[Перпіньян]]а). У 1803–18051803—1805 роках вчився в [[Політехнічна школа|Політехнічній школі]] в [[Париж]]і. У 1805 році був призначений секретарем Бюро довгот, в 1805–18091805—1809 як співробітник цього бюро працював ву геодезичній експедиції в Іспанії. УПротягом 1809—1831 1809–1831років — професор Політехнічної школи, з 1830 року — директор Паризької обсерваторії.

У 1830–18481830—1848 роках — член палат депутатів, двічі призначався президентом Паризької муніципальної ради. Після Лютневої революції [[1848]] року увійшов до складу тимчасового уряду, спочатку займав пост міністра флоту і армії, потім — президента Виконавського комітету.

Наукові роботи відносяться до оптики, електромагнетизму, астрополяриметрії, а також до історії астрономії, фізики і математики. Відкрив (1811) хроматичну поляризацію світла, сформулював (1811) умови, необхідні для виникнення кілець Ньютона, вперше спостерігав (1812) обертання площини поляризації в кварці, відкрив часткову поляризацію світла при віддзеркаленні іта заломленні. Першим спостерігав (1820) намагніченнянамагнічування залізної тирси електричним струмом, відкрив (1824) магнетизм обертання — дія металевого диска, що обертається, на магнітну стрілку.

Створив низку оптичних приладів для астрономії, фізики і метеорології. У 1811 році сконструював полярископ для визначення ступеня поляризації. За допомогою цього приладу вперше вивчив поляризацію випромінювання [[сонячна корона|сонячної корони]], кометних хвостів, поверхні Місяця; відзначив, що поляризація світла від місячних морів більша, ніж від материкових ділянок. У 1815 році створив [[ціанометр]] для вимірювання ступеня блакиті неба (пізніше цей прилад використовувався для визначення глибини моря). У 1833 році побудував фотометрію для визначення блиску зірок. Удосконалив окулярний мікрометр для вимірювання малих кутів і визначав з його допомогою діаметри [[планета|планет]].

Низка досліджень присвячена атмосферній оптиці. У 1805–18061805—1806 роках разом з [[Жан-Батіст Біо|Ж. Б. Біо]] вивчав чинники, що впливають на рефракцію світла в земній атмосфері, і експериментально довів, що головними є температура і тиск повітря, а вплив вологості неістотний. Пояснив мерехтіння зірок явищем інтерференції і асиметрією шарів атмосфери щодо спостерігача. У 1809 році знайшов, що випромінювання денного неба частково поляризоване і що максимальна поляризація спостерігається на відстані 90 від Сонця, знайшов точку на небі з нульовою поляризацією (нейтральна точка Араго).

Араго був талановитим популяризатором науки. З 1813 по 1846 рік регулярно читав ву Паризькій обсерваторії лекції для широкої публіки. Автор «Популярної астрономії» (т. 1-4, 1854–18571854—1857; у рос.пер. «Общепонятная астрономия», 1861), а також «Біографій знаменитих астрономів, фізиків і геометрів» (рос.пер. т. 1-3, 1859–18611859—1861).