Лащенко Ростислав Митрофанович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Shynkar (обговорення | внесок) |
||
Рядок 3:
Народився в м. Єлизаветград (нині м. [[Кропивницький]]) у сім'ї інспектора духовного училища, засновника місцевої української громади Митрофана Лащенка (1832–1903). Брат поета, освітянського і громадського діяча В'ячеслава Лащенка (1875–1953), батько письменниці [[Лащенко Галина Ростиславівна|Галини Лащенко]] (1911–99). Закінчив 1896 Єлизаветградську гімназію і 1905 – [[Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира|юридичний факультет Київського університету]] (з дипломом 2-го ст.). У студентські роки був частим гостем київського будинку родини [[Косачі]]в, захоплювався ідеями [[Драгоманов Михайло Петрович|М.Драгоманова]]. Від 17 березня 1906 – молодший кандидат на посади по судовому відомству при Київському окружному суді. Стажувався в різних структурних підрозділах цього суду, а також при судовому слідчому 6-ї дільниці м. Київ. 1 липня 1907 за власним бажанням звільнився зі служби. У цьому ж році опублікував оповідь "Лейба Шмерль". 12 грудня 1907 знову був зарахований молодшим кандидатом на посади по судовому відомству при Київській судовій палаті і в січні 1908 направлений до судового слідчого 6-ї дільниці м. Київ. Від 29 лютого 1908 – старший кандидат на посади по судовому відомству. 8 березня цього ж року переведений у розпорядження Чернігівського окружного суду, 10 червня – до кримінального департаменту Київської судової палати, 7 серпня – у розпорядження голови Васильківського з'їзду мирових суддів. Від 27 серпня 1908 до 15 лютого 1909 виконував обов'язки мирового судді 6-ї дільниці Васильківського округу (див. [[Мировий суд]]). Надалі числився за Єлизаветградським окружним судом (з вересня 1909), Київ. суд. палатою (з жовтня 1909) та деякими ін. суд. установами. Після завершення кандидатського строку 18 грудня 1909 імператорським наказом по цивільному відомству був призначений міським суддею 1-ї дільниці м. Маріуполь, а згодом новим наказом від 22 квітня 1913 – дільничним мировим суддею Віленського міськ. суду. 28 грудня 1915 ордером міністра юстиції направлений до Київ. міськ. з'їзду мирових суддів на правах мирового судді.
===Після Лютневої революції===
Після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції
Після змін у судоустрої, внесених законом Тимчасового уряду Росії "Про тимчасовий устрій місцевого суду" від 4 травня 1917, був 15 вересня 1917 обраний
З приходом [[Директорія УНР|Директорії УНР]] – один з найактивніших членів Верховної слідчої комісії УНР по розслідуванню діяльності уряду Скоропадського (грудень 1918 – жовтень 1919; див. також [[Павло Скоропадський|П.Скоропадський]]). Після відновлення 26 січня 1919 Київ. апеляційного суду призначений членом цього суду, а 24 квітня – головою департаменту суду (у зв'язку з бойовими діями Київ. апеляційний суд відкрив свою діяльність лише з серпня 1919, працював він з перебоями і під кінець своєї діяльності включав лише двох суддів, у т. ч. Л. як в. о. голови суду; у липні 1920 суд був евакуйований у м. Тарнув (Польща), де було кілька безуспішних спроб відновити його діяльність).▼
▲З приходом Директорії УНР – один з найактивніших членів Верховної слідчої комісії УНР по розслідуванню діяльності уряду Скоропадського (грудень 1918 – жовтень 1919; див. також П.Скоропадський). Після відновлення 26 січня 1919 Київ. апеляційного суду призначений членом цього суду, а 24 квітня – головою департаменту суду (у зв'язку з бойовими діями Київ. апеляційний суд відкрив свою діяльність лише з серпня 1919, працював він з перебоями і під кінець своєї діяльності включав лише двох суддів, у т. ч. Л. як в. о. голови суду; у липні 1920 суд був евакуйований у м. Тарнув (Польща), де було кілька безуспішних спроб відновити його діяльність).
===Еміграція===
Згодом переїхав до Львова, очолив там у червні 1921 Наддніпрянську допомогову секцію при Укр. громад. к-ті. Опікувався емігрантськими справами (до розпуску к-ту в жовтні 1921). Також працював у Бібліотеці Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Цього ж року переїхав до Чехословаччини, почав викладати на ф-ті права і сусп. наук в Українському вільному університеті в Празі (нині столиця Чехії), займав посади: доцента (1921), надзвичайного професора (з 1923) і звичайного професора (з 1925). Читав заг. курс історії укр. права, а також спец. курси з історії окремих галузей укр. права та організації судочинства в Україні. Написав і власним коштом видрукував для студентів підручник "Лекції по історії українського права" (ч. 1: Княжа доба. Прага 1923; ч. 2: Литовсько-польська доба. Прага, 1924). Водночас викладав цивільне право та цивільний процес в Українській господарській академії в Подєбрадах (нині місто в Чехії). Був членом емігрантського історико-філол. т-ва, співзасновником і до 1927 включно головою Правничого т-ва в Празі, (статут т-ва було затверджено 17 березня 1923). На засіданнях т-ва (у перші 5 років його роботи) зробив 18 наук. доповідей. Опублікував кілька ґрунтовних наук. праць, серед них зокрема: "Литовський статут як пам'ятка українського права" (1923) і "Копні суди на Україні, їх походження, компетенція і устрій" (1926–27).
| |||