Вірменський собор (Львів): відмінності між версіями

Сам собор неодноразово перебудовувався: в [[1437]] році навколо нього зведено відкриту арочну [[галерея|галерею]], перероблену на північному фасаді в [[захристія|захристію]] ([[1671]]), а згодом в [[ризниця|ризницю]] ([[1731]]). В [[1630]] році прибудовано прямокутну західну [[нава (архітектура)|наву]]. Після пожежі [[1712]] року інтер'єр набуває [[бароко]]вого характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації [[1908]]–[[1927]] років, що здійснювалася під керівництвом архітектора [[Франциск Мончинський|Франциска Мончинського]], замість розібраних житлових будинків з боку вул Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни [[апсида|апсид]] декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури,&nbsp;— накладними арками та [[орнамент]]ами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над [[нава (архітектура)|навою]] XVII століття, фрески, орнаментальний розпис стін і [[вітраж]]і (художник [[Ян Генрик Розен]]), [[мозаїка]] в бані (художник Ю. Мегоффер). [[1930]] року за проектом [[Вітольд Мінкевич|Вітольда Мінкевича]] виконано новий головний вівтар, престол та амвон<ref>''Cielątkowska.&nbsp;R.'' Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej.&nbsp;— Gdańsk&nbsp;: Art-Styl, 1998.&nbsp;— S. 76.&nbsp;— ISBN 83-905682-7-6.</ref>.

ВЗа радянськийбільшовицько-радянської часвлади Вірменський собор був закритий. Радянські власті закрили структуру [[Вірменська католицька церква|Вірменської католицької церкви]]. 26 листопада 1945 був заарештований адміністратор Архієпископії, о. [[Діонісій Каєтанович]] і три інших священиків. Майже всі вірмени поїхали до Польщі.

Незважаючи на перебудови добре збереглося об'ємно-планувальне вирішення старої східної частини храму, яке відобразило традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва, що сягають [[Візантія|Візантії]]. Вплив вірменської архітектури позначився на формі дванадцятигранного барабана з шатровим дахом, що вивершує [[середохрестя]]. Він виявляється в ретельному оздобленні стін тесаними кам'яними плитами з вмонтованими в них [[хачкари|хачкарами]], в рисунку сталактитового [[фриз]]а над аркою центральної апсиди, що зберігся в інтер'єрі. Останній був прикрашений властивим для давньоруських пам'яток [[фреска|фресковим]] розписом ([[XV століття]]), фрагменти якого були відкриті в [[1925]] році на відкосах ніші південного вікна. Окремі архітектурні деталі, [[епітафія|епітафії]] та [[скульптура|скульптури]] свідчать про вплив [[готика|готики]], [[ренесанс]]у й [[бароко]]<ref>''[[Трегубова Тетяна Олександрівна|Трегубова Т.]], [[Мих Роман Михайлович|Мих Р.]]'' Львів. Архітектурно-історичний нарис.&nbsp;— КиївК. : Будівельник, 1989.&nbsp;— 270 с.&nbsp;— С. …</ref>.

* «Богові найкращому, найбільшому. Знатний достойний [[Яків Теодор Бернатович]] […] скинувши тут одежі смертності життя без смерті сподівається. Молись кожен про те саме. […] року [[1772]] на 79 році житття [5] травня Яків Теодор Бернатович Інал спочив у Господі»<ref>''Содомора А., Домбровський М., Кісь А.'' Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова / Автор проекту Василь Ґабор.Львова…&nbsp;— Львів: ЛА «Піраміда», 2008С.&nbsp;— 288 с.</ref>.