Афонсу I: відмінності між версіями

'''Афо́нсу І''' ({{lang-pt|Afonso I}}; {{ДН|25|6|1109}} — {{ДС|6|12|1185}}) — останній [[граф Португалії|граф]] ([[1112]]—[[1139]]) і перший [[король Португалії]] ([[1139]]—[[1185]]). Представник [[Португальський Бургундський дім|португальської Бургундської династії]]. Засновник [[королівство Португалія|Португальського королівства]]. Учасник [[Реконкіста|Реконкісти]]. Народився в [[Коїмбра|Коїмбірі]], [[графство Португалія|Португалія]]. П'ята дитина і другий син португальського графа [[Генріх Бургундський|Генріха Бургундського]] і [[Тереза Леонська|Терези Леонської]], позашлюбної дочки кастильсько-леонського короля [[Альфонсо VI]]. Чоловік [[Матильда Савойська|Матильди Савойської]], дочки савойського графа [[Амадей III (граф Савойський)|Амадея III]]. Батько португальського короля [[Саншу I]]. Очолив Португальське графство завдяки перемозі [[Битва при Сан-Мамеде|при Сан-Мамеде]] і поваленню режиму матері-графині ([[1128]]). Проголосив незалежність від [[Леон (королівство)|королівства Леон]] після [[битва при Оріке|битви при Оріке]] ([[1139]]). Коронований [[архієпископ Бразький|бразьким архієпископом]] [[Жуан Пекуліар|Жуаном Пекуліаром]]. Добився визнання свого королівського титулу від кастильсько-леонського короля [[Альфонсо VIII (король Кастилії)|Альфонсо VIII]] ([[1143]]) та римського папи [[Олександр III (папа)|Олександра III]] ([[1179]]). [[Звільнення Лісабона|Звільнив]] від [[сарацини|сарацинів]] [[Лісабон]] ([[1147]]). Сприяв діяльності святого [[Теотоній|Теотонія]], фундував [[Монастир Святого Хреста (Коїмбра)|Коїмбрський монастир Святого Хреста]] ([[1132]]). На старості захворів, правив за допомогою своїх дітей-[[регент]]ів Саншу I ([[1169]]—[[1185]]) та [[Тереза Португальська|Терези]] ([[1172]]—[[1183]]). Помер у Коїмбрі, [[Королівство Португалія|Португалія]]. Похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста. [[Національний герой]] Португалії.

[[1122]] року 14-річний Афонсу досягнув [[повноліття]]. Він зробив себе [[лицар]]ем в Соборі Замори, зібрав армію і вирішив повернути контроль над своїми землями. [[24 червня]] [[1128]] року в [[Битва при Сан-Мамеде|битві при Сан-Мамеде]] Афонсу переміг війська під командуванням ненчиного коханця [[Фернандо Перес де Траба|Фернандо де Траби]]. Після цьогоі він ув'язнив свою матір і вислав у монастир в [[Королівство Леон|Леоні]]. Таким чином можливість інкорпорації [[Португалія|Португалії]] в [[Королівство Галісія|Королівство Галісії]] була унеможливлена, і Афонсу став єдиним правителем ('''Dux of Portugal''' — Вождь Португалії), після вимог незалежності з боку народу графства, церкви і знаті. Він також переміг іншого союзника його матері — короля Кастилії і Леону [[Альфонс VII Імператор|Альфонсо VII]], і таким чином звільнив графство від політичної залежності від корони Леона і Кастилії. [[6 квітня]] [[1129]] року Афонсу Енрікес видав указ в якому він оголосив себе принцом [[Португалія|Португалії]].

З [[1139]] року, від часу проголошення незалежності Португалії, Афонсу був змушений вести війну зі своїм колишнім [[сюзерен]]ом — [[Альфонс VII Імператор|Альфонсо VII]], королем Кастилії. Вона тривала 5 років й сильно виснажувала обидві сторони. [[5 жовтня]] [[1143]] року Афонсу І підписав із кастильським королем [[Саморський мирний договір]], за яким визнавався королем Португалії, але мусив перебувати у васальній залежності від Альфонсо VII — [[імператор усієї Іспанії|імператора усієї Іспанії]].

*Від [[1169]].11. вживав такого стилю: «Я, Афонсу, провидінням божественним король португальців, онук уславленого [[АльфонсАльфонсо VI Кастильський|Альфонса Іспанського]], син пана консула [[Генріх, граф Португалії|Генріха]] й пані королеви [[Тереза Леонська|Терези]]» ({{lang-la|Ego Alfonsus ex divina providentia portugalensis rex, totius ispanie illustris alfonsi nepos, consulis domni henrici et regine domne tarasie filius}}<ref>''Memórias da Academia Real das Ciências de Lisboa. Classe de Sciencias Moraes, Politicas e Bellas Lettras'' (nova serie). Lisboa, 1855. tomo I. parte II. p.70. Doc. №16.</ref>.