Рамон-Беренгер IV: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 26:
 
== Біографія ==
[[19 серпня]] [[1131]] року Рамон-Беренгер IV успадкував Барселонське графств від свого батька [[Рамон-Беренгер III|Рамона-Беренгера III]].
Прийняв Барселонське графство у спадок від свого батька [[Рамон-Беренгер III|Рамона-Беренгера III]] [[19 серпня]] [[1131]] року. [[11 серпня]] [[1137]] в [[Уеска|Уесці]] одружився з дворічною на той час [[Петроніла Арагонська|Петронілою Арагонською]] (однак повна церемонія була проведена у [[1150]] у [[Льєйда|Льєйді]]). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з [[Альфонс VII (король Кастилії)|Альфонсом VII Кастильським]], який хотів поширити свою владу на весь [[Іберійський півострів]]. [[13 листопада]] [[1150]] року Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. За угодою короля Арагону та графа Барселони їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією.
 
Прийняв Барселонське графство у спадок від свого батька [[Рамон-Беренгер III|Рамона-Беренгера III]] [[19 серпня]] [[1131]] року. [[11 серпня]] [[1137]] в [[Уеска|Уесці]] Рамон-Беренгер IV одружився з дворічною на той час2-річною [[Петроніла Арагонська|Петронілою Арагонською]] (однак повна церемонія була проведена у [[1150]] у [[Льєйда|Льєйді]]). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з [[Альфонс VII (король Кастилії)|Альфонсом VII Кастильським]], який хотів поширити свою владу на весь [[Іберійський півострів]]. [[13 листопада]] [[1150]] року Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. За угодою короля Арагону та графа Барселони їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією.
 
Після об’єднання Арагону та Каталонії Рамон-Беренгер IV залагодив конфлікт з [[Альфонсо VII]] не без допомоги своєї сестри, дружини короля [[Кастилія|Кастилії]] Баранґели. Завдяки цій угоді християнські королівства Піренейського півострова змогли направити свої сили на [[реконкіста|реконкісту]]. [[1148]] року Рамон-Беренгер IV відвоював у маврів [[Туртоза|Туртозу]], роком пізніше [[Фраґа|Фрагу]] та [[Льєйда|Льєйду]]. [[1153]] року було здобуто важливу стратегічну фортецю [[Сюрана|Сюрану]], чим закінчилася реконкіста Каталонії (у межах кордонів [[Каталонія|Автономної області Каталонія]]). Нові завоювання було затверджено міжнародним договором з Кастилією [[1151]] року у місті [[Тудилен]] ({{lang-es|Tudilén або Tudején}}).
Рядок 32 ⟶ 34:
У [[1144]]-[[1157]] роках був [[регент]]ом [[Прованс|Провансу]].
 
Помер у [[П'ємонт|П'ємонті]], залишивши владу своєму синові Рамон-Беренгеру V, який змінив своє ім’я на [[Альфонс II Арагонський|Альфонса ІІ Арагонського]].
 
== Сім'я ==