|
| діти =
| династія = [[Барселонський дім|Барселонська]]
| батько = [[Рамон Баранґе III|Рамон-БарангеБеренгер III]]
| мати =
| віросповідання = [[Римо-Католицька Церква|римо-католик]]
}}
'''Рамон-Беренгер IV''' ({{lang-ca|Ramon Berenguer IV}}; бл. [[1114]] — {{ДС|6|8|1162}}) — барселонський граф ([[1131]]—[[1162]]). Граф [[Жирунес|Жирони]], [[Узона|Узони]] та [[Башя-Сарданья|Сарданьї]] , [[Алта-Рібагорса|Рібагорси]], володар [[Арагон|Арагону]]. Представник [[Барселонський дім|Барселонського дому]]. Учасник [[Реконкіста|Реконкісти]]. Народився у [[Родез]]і, [[Окситанія]]. Син [[Рамон Баранґе-Беренгер III|Рамона-БарангеБеренгера III]]. Чоловік арагонської королеви [[Петроніла Арагонська|Петроніли]]. Шляхом шлюбу створив арагонсько-барселонську державу. Помер у [[Борго-Сан-Дальмаццо]], [[П'ємонт]], [[Італія]]. Прізвисько — '''Святий'''. Також — '''Раймунд-Беренгарій''' ({{lang-la|Raymundus Berengarius}}).
== Біографія ==
Прийняв Барселонське графство у спадок від свого батька [[Рамон Баранґе-Беренгер III|Рамона Баранґе-Беренгера III]] [[19 серпня]] [[1131]] року. [[11 серпня]] [[1137]] в [[Уеска|Уесці]] одружився з дворічною на той час [[Петроніла Арагонська|Петронілою Арагонською]] (однак повна церемонія була проведена у [[1150]] у [[Льєйда|Льєйді]]). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з [[Альфонс VII (король Кастилії)|Альфонсом VII Кастильським]], який хотів поширити свою владу на весь [[Іберійський півострів]]. [[13 листопада]] [[1150]] року Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. За угодою короля Арагону та графа Барселони їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією.
Після об’єднання Арагону та Каталонії Рамон-Беренгер IV залагодив конфлікт з [[Альфонсо VII]] не без допомоги своєї сестри, дружини короля [[Кастилія|Кастилії]] Баранґели. Завдяки цій угоді християнські королівства Піренейського півострова змогли направити свої сили на [[реконкіста|реконкісту]]. [[1148]] року Рамон Баранґе-Беренгер IV відвоював у маврів [[Туртоза|Туртозу]], роком пізніше [[Фраґа|Фрагу]] та [[Льєйда|Льєйду]]. [[1153]] року було здобуто важливу стратегічну фортецю [[Сюрана|Сюрану]], чим закінчилася реконкіста Каталонії (у межах кордонів [[Каталонія|Автономної області Каталонія]]). Нові завоювання було затверджено міжнародним договором з Кастилією [[1151]] року у місті [[Тудилен]] ({{lang-es|Tudilén або Tudején}}).
У [[1144]]-[[1157]] роках був [[регент]]ом [[Прованс|Провансу]].
Помер у [[П'ємонт|П'ємонті]], залишивши владу своєму синові РамонуРамон-Беренгеру Баранґе ІІV, який змінив своє ім’я на [[Альфонс II Арагонський|Альфонса ІІ Арагонського]].
== Сім'я ==
Мав позашлюбного сина БаранґеБеренгера, архієпископа Нарбонни, який згодом став єпископом [[Льєйда|Льєйди]]. Від дружини Петроніли мав шістьох дітей:
* Дружина: [[Петроніла (королева Арагону)|Петроніла]] (1136—1173) — королева Арагону (1137—1164).
* Діти:
| 