[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 52:
==== Концепція буття у Арістотеля ====
 
За [[Арістотель|Арістотелем]], [[річ]] та [[Єдине]] тотожні. Тому розуміння ідей, за Арістотелем, вимагає дослідження будови речей, з'ясування їхїхніх причин та функцій. Зазначений підхід, як це неважко зрозуміти, більш прийнятний для науки, ніж платонівська концепція.
 
У Арістотеля закони [[мислення]] є одночасно і законами буття. У «Метафізиці» Арістотель дає визначення основного закону буття, подаючи його у двох формах: короткій і повній. Коротке формулювання говорить, що одночасно існувати і не існувати не можна, а повне стверджує, що неможливо, щоб одне і те ж одночасно було і не було притаманне одному і тому ж в однаковому розумінні.
 
[[Арістотель]] вважає, що [[сутність]] буття речі — її [[форма]]. Форма — не [[якість]], не [[кількість]], не відношення, а те, що становить сутність речі, без чого її немає. Форму ніхто не творить і не виробляє. Форми існують самі по собі і, будучи внесеними в матерію, начебто творять речі. До того ж ву матерію їх, у кінцевому підсумкузрештою, вносить Бог.
 
[[Уява]] сприяє тому, щоб закладені у душі форми буття перейшли іззі стану [[потенція|потенції]] ву стан [[акт]]у. Щоб перевести знання загального із стану потенції в стан акту, потрібен мозок.
 
==== Концепція буття у Платона ====