Буття: відмінності між версіями

Серед синонімів поняття «буття» — поняття «[[сутність]]» (від «суть» — 3-ої особи множини дієслова «бути» в староруській мові), єство, «життя» (процес буття для живих створінь називається словом «життя»), реальність, дійсність тощо.

 

;Буття (суще) та Бог (Сущий)

 

Що стосується Бога, то вже в середньовіччі було доведено неправомірність застосування до Нього визначення «сущого», адже в такому разі Бог набував рис речей. Отже, бог має «буття», але не є «сущим» (оформленим, визначеним на зразок речей).

 

 

Розділ філософії, який вивчає буття називається онтологія. Поняття «буття» дає змогу позначити і описати все, що є, все що існує — все.

Грецькі філософи міркували саме так тому, що, на їх думку, внутрішня нестійкість буття спричинила б можливість зникнення світу або виникнення чогось із нічого. В обох випадках, на думку греків, із такого розуміння буття (як такого, що зникає та є нестійким) випливали б негативні моральні наслідки, оскільки тоді добро і зло постали би відносними.

 

 

За [[Арістотель|Арістотелем]], [[річ]] та [[Єдине]] тотожні. Тому розуміння ідей, за Арістотелем, вимагає дослідження будови речей, з'ясування їх причин та функцій. Зазначений підхід, як це неважко зрозуміти, більш прийнятний для науки, ніж платонівська концепція.

[[Уява]] сприяє тому, щоб закладені у душі форми буття перейшли із стану [[потенція|потенції]] в стан [[акт]]у. Щоб перевести знання загального із стану потенції в стан акту, потрібен мозок

 

 

За [[Платон]]ом, справжнім джерелом буття може бути лише ідея, котра у вищому способі буття постає, як Єдине. Воно є тотальне, вічне та незмінне. Всі ж речі та явища чуттєвого світу існують лише в міру їх причетності до Єдиного. Отже, речі самі по собі не мають у собі буттєвого кореня. Щоб зрозуміти їх, як і Космос узагалі, треба не стільки досліджувати речі, скільки, відштовхуючись від них, сходити до споглядання вічних ідей.

 

 

[[Геракліт]]: стабільного, стійкого буття зовсім нема, сутність буття у вічному становленні, в єдності буття і небуття.

За Парменідом, ніщо неможливо помислити, бо самим актом мислення ми переводимо все, що мислимо, у ранг буття (принаймні — буття у думці). Звідси випливають тези філософа про те, що саме буття є абсолютно самодостатнє для себе і незмінне. Те, що ми сприймаємо як змінне та нестале, є результатом не істинного бачення та [[розуміння]], а лише людської гадки, людського вважання.

 

 

У [[Середні віки]] буття постає в окресленні [[абсолют]]у. [[Бог]] як абсолютне буття протистоїть світові, природі; за своїми якостями він вічний, незмінний, всеохопний; він до того ж є запорукою того, що буття невмируще. Але парадоксальність середньовічного способу мислення полягає у тому, що самодостатній та абсолютний корінь буття може виявити себе лише на тлі та через відносне, змінне, плинне. А тому буття тут розпадається на самодостатнє та породжене, перше та похідне, а весь світ постає в окресленні ієрархічної системи, просякнутої енергетичними струменями, що несуть із собою буттєвість. Для того, щоби розрізнити стан первинного буття від буття як причетності, було введене розмежування понять [[субстанція]] та [[субсистенція]].

 

 

Серцем філософії [[Тома Аквінський|св. Фоми]] є [[метафізика]], філософія буття. В кожному бутті він розмежовує [[сутність]] (essentia) і [[існування]] (esse). Для нього кожна [[річ]] через існування дотикається [[Бог]]а. Але для існування всіх речей необхідно дещо таке, що само за своєю природою є існуванням. В ньому немає різниці між сутністю й існуванням, тому що [[сутність]] цього дещо є існування (essentia = esse). Це ядро будь-якого існування, існування за сутністю, св. Фома називає Богом. Буття, сутністю якого є існування, є причиною всієї дійсності. [[Бог]] знаходиться біля джерела будь-якої речі й усе пронизує: «Бог є існування всього не за сутністю, але як причина». Сама філософія відкриває нам присутність Бога абсолютно в кожній речі як джерела існування. Бог є те, чим «ми живемо, рухаємося, існуємо». Бог, який знаходиться в глибині речей, одночасно з цим нескінченно перевищує кожну річ. Це таємниця, яка не може бути осягнута.

 

== Література ==