Свен III (король Данії): відмінності між версіями

'''Свен III''' (*[[1125]] — †[[23 жовтня]] [[1157]]) — [[король]] [[Данія|Данії]] у [[1146]]–[[1157]] роках, боровся за трон з королями Кнудом V та Вальдемаром I.

У 1152 році його владу було визнано імператором [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Фрідріх I Барбаросса|Фрідрихом I]]. Разом з тим Свен змушений був визнати себе васалом Священної Римської імперії.

З цього моменту Свен III деякий час володарював самостійно. Втім не зумів вирішити численні проблеми. За його час посилилися грабіжницькі дії німецьких купців. Король намагався вирішити цю проблему наданням значних коштів Генріху Леву Вельфу, герцогу Саксонії та Баварії, щоб той стримував німецьких торгівцівторговців. <!--Водночас тривав конфлікт з архієпископом ескілем (???).--> У зовнішній політиці Свен III мав конфлікт із Швецією.

Усім цим скористався Кнуд V, який уклав угоду з Вальдемаром Кнудсоном, ву результаті чого у 1154 році війна поновилася. Свен зазнав поразки, змушений був тікати до Німеччини, де зрештою знайшов підтримку в аксонії (???)Саксонії. Втім лише у 1156 році зумів повернутися до Данії. Тут під впливом церкви та магнатів 1157 року було укладено мир, за яким Свен III отримав Сконе.

Втім він не змирився з умовами угоди. Тому 9 серпня влаштував пастку своїм суперникам Кнуду та Вальдемару, запросивши їх на бенкет ву Роскілле. 9 серпня під час бенкету Свен III наказам вбити своїх ворогів: Кнуд V загинув, а Вальдемар I втік. Останній зібрав військо й рушив проти Свена. Останній у вирішальній битві 23 жовтня 1157 року неподалік від Виборгу зазнав нищівної поразки, його було схоплено та страчено.