1813 — у зарубіжному антинаполеонівському поході, генерал-лейтенант, генерал-квартирмейстер союзних військ. 1814 — один із провідників переможної стратегії негайного просування на Париж. 1815 — нач. штабу 1-ї армії, того ж року взяв шлюб із баронесою Женні фон Торнау (1799—1830), племінницею М.Барклая де Толлі (колиш. фрейліна, 1829 отримала звання статс-дами).
==Двадцяті роки [[XIX століття]]==
1821 перебував з імператором [[Олександр I|Олександром I]] на [[Лайбаський конгрес|Лайбахському конгресі]]. 7 травня(25 квітня) 1823 призначений виконувати обов'язки начальника «"Головного штабу Його Величності»" (за рік офіційно затверджений у цьому званні), відтоді входив до Комітету міністрів і супроводжував царя в усіх поїздках, аж до останнього відвідання Криму та м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ) 1825. Разом із кн.князем Петром Волконським привіз до Санкт-Петербурга із Варшави зречення від престолу цесаревича Костянтина Павловича (Романова). Керував арештами декабристів (див. [[Декабристський рух|Декабристів рух]]). 1826 став [[Генерал від інфантерії|генералом од інфантерії]]. За дорученням імператора [[Микола I (російський імператор)|Миколи I]] 1827 усунув з посади царського намісника на Кавказі [[Єрмолов Олексій Петрович|О.Єрмолова]].
Учасник [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|російсько-турецької війни 1828—18291828–1829]], розробив план кампанії з орієнтацією на [[Бессарабія|Бессарабію]] як на перспективний театр військ.військових дій. Від 21(09) лют.лютого 1829 —головнокоманд.– головнокомандувач 2-ї армії. Після підписання [[Андріанопольський мирний договір 1829|Андріанопольського мирного договору 1829]] удостоєний титулу «"Забалканський»". Того ж року Черніг.Чернігівський піх.піхотний полк отримав його ім'я як свого шефа: «"полк фельдмаршала графа Дибича-Забалканського»". Від 13(01) груд.грудня наступного року Д. —головнокоманд.– рос.головнокомандувач російськими військами, що були спрямовані на придушення польського[[Польське повстання 1830—1831|польського повстання 1830–1831]].
П. (за чутками — отруївся) в с. Клєшево Пултуського пов. Царства Польського (нині — Республіка Польща). Його серце поховане в м. Пултуськ (Польща), тіло — в С.-Петербурзі.▼
▲П.Помер (за чутками — – отруївся) в с. Клєшево Пултуського пов.повіту [[Царство Польське|Царства Польського]] (нині — – Республіка Польща). Його серце поховане в м. [[Пултуськ]] (Польща), тіло — – в С.-Петербурзі.
== Джерела та література ==
* ''Усенко П. Г.'' [http://history.org.ua/?termin=Dybych_I Дибич Іван Іванович] // {{ЕІУ|2| }}
