Філософія науки: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 3:
''Як напрямок'' філософія науки представлена оригінальними концепціями, які пропонують різні моделі розвитку науки та [[епістемологія|епістемології]]. Вона зосереджена на виявленні ролі і значимості науки, характеристик когнітивної, теоретичної діяльності.
''Як філософська дисципліна'' філософія науки поряд з філософією історії, логікою, методологією, культурологією виникла як необхідність осмислити соціокультурні функції науки в умовах [[НТР]]. Ця молода дисципліна заявила про себе тільки у другій половині [[XX
== Предмет ==
Рядок 55:
==== Концепція історичної динаміки науки Томаса Куна ====
[[Кун Томас Семюел|Томас Кун]] (1922–1996) увів у філософію науки такі поняття, як наукова [[Парадигма (філософія)|парадигма]], наукове співтовариство, нормальна наука і [[наукова революція]]. За Куном, розвиток науки відбувається стрибками.
Розвиток наукового знання Томас Кун представив як процес зміни парадигм. На його думку, довготривалі періоди розвитку нормальної науки в рамках певної парадигми змінювалися періодами наукових революцій, що являли собою зміну парадигми. Схема представлена Куном, включала такі стадії: донаукова — криза — революція — нова нормальна наука — нова криза — революція тощо. Парадигма у Куна − це в загальному вигляді основна одиниця
Кунівську концепцію розвитку науки можна сформулювати таким чином:
* допарадигмальна стадія розвитку науки, яка характеризується наявністю різних точок зору, фундаментальних теорій, загальнопринятих методів і цінностей;
Рядок 73:
==== «Анархістська епістемологія» Пола Фейєрабенда ====
Основний принцип [[Пол
Принцип методологічного плюралізму вказує на те, що можна створювати теорії, які не відповідають загальноприйнятим поглядам. Феєрабенд висуває ідею не тільки методологічного плюралізму, а й ідею методологічного анархізму, стверджуючи, що в пізнанні не може бути універсального методу. У науці взагалі можна робити все що завгодно, ніяких раціональних критеріїв відбору теорій немає. Кожний учений може створювати і розробляти свої власні теорії, не звертаючи уваги на суперечності та критику. Діяльність ученого не підкоряється ніяким раціональним нормам. Історія науки, на його думку, являє собою хаотичне переплетіння різних ідей, помилок, інтерпретацій фактів, відкриттів. Розвиток науки − ірраціональний: нові теорії отримують визнання не тому що ближче до істини, а завдяки пропаганді прихильників. У цьому сенсі наука нічим не відрізняється від міфу чи релігії і є однією із форм ідеології. Тому треба звільнити суспільство від диктату науки, відокремити науки від держави і надати науці, релігії, міфу однакових прав<ref name="Сергієнко"/>.
Рядок 83:
* На перше місце висуваються наукові поняття, розвиток знань розглядається як результат синтезу понять, які вже є і які утворюються.
* Заперечення теорії наукових революцій Куна і заміна її теорією еволюції.
* Ця теорія базується на теорії еволюції Дарвіна: теорії, які належать до однієї або кількох суміжних [[
* Мінливість розглядається як уведення в сталу схему новацій, що покращують пояснювальний потенціал системи описування.
* Відбір буде призводити до прийняття нових новацій і заперечення інших, тобто (мовою теорії еволюції) закріплення певних ознак.
|