Раґнар Лодброк: відмінності між версіями

| Commons =

}}

 

Життєпис Рагнара Лодброка занадто уривчастий, ненадійний і ґрунтується лише на сагах древніх [[Вікінги|вікінгів]]. Багато легенд були переведені з усної форми в письмову й літературно оброблені набагато пізніше. Деякі історики вважають Рагнара Лодброка вигаданим героєм. Немає точно зафіксованої дати його правління, називають періоди з різницею з VIII століття до IX століття. Його національна приналежність також під питанням — невідомо чи був він [[Шведи|шведом]], чи [[Данці|данцем]], або [[Норвежці|норвежцем]].

 

 

=== Походи Лодброка ===

Саги оповідають, що його улюбленою військовою стратегією було вчинення набігів на християнські міста під час релігійних свят. Лодброк знав, що саме в цей час усі солдати присутні на церковній службі. Легенди залишили відомості про те, що Лодброк завжди шукав нових пригод, постійно турбуючись, що його сини можуть зробити великий подвиг, затьмаривши тим самим славу батька.<ref name="all-generals.ru"/> Спочатку його шлях лежав на південь, у Фріз (нині&nbsp;— [[Нідерланди]]), а потім&nbsp;— по всьому [[Західна Європа|західному узбережжю Європи]].<ref name="Ткач"/> До того часу Лодброк став впливовим [[ярл]]ом і очевидно був сучасником першого скандинавського правителя [[Ґардарікі]], ярла [[Рюрик]]а.<ref name="all-generals.ru"/> Ці набіги історики відносять до 845 року.

 

Чисельність війська Рагнара коливалася від 5 до 6 тисяч осіб, в його розпорядженні було 120 оснащених кораблів, з якими він причалив до берегів [[Західне Франкське королівство|Західного Франкського королівства]]. Потім вікінги спустилися по річці [[Сена|Сені]] вглиб території [[Франки|франків]], плюндруючи все, що зустрічаються на їх шляху: поселення, монастирі та церкви; жорстоко розправляючися з тими, хто намагався чинити опір. За результатами цього походу майже уся Західна Франція була розорена. Дійшовши до Парижа, вікінги взяли його в облогу<ref name="Ткач"/>, захопили і зажадали величезного викупу, щоб не завдавати шкоди оселям і життю городян. Франкському королю довелося виконати всі вимоги [[Нормани|норманів]].<ref name="all-generals.ru"/>

 

=== Похід у Нортумбрію ===

Після франкського походу, близько 865 року Лодброк напав з невеликим військом на [[Шотландці|шотландсько]]-[[Англійці|англійське]] [[Королівство Нортумбрія|королівство Нортумбрію]], яке було на той час одним з найбільших королівств [[Британські острови|Британських островів]]. Під час цього походу армія Рагнара зазнала поразки, а сам він потрапив у полон і за розпорядженням короля [[Елла II|Елли II]] був скинутий в яму з отруйними зміями, де Лодброк і помер.<ref name="Ткач"/>

 

Згідно саг, численні сини Рагнара, дізнавшись про долю свого батька, зокрема, Івар Безкосний, Бйорн Залізнобокий та інші, у 867 році вдерлися на англійські землі і, помстившися за смерть батька, поклали передумову данському завоюванню [[Британські острови|Британських островів]]. Незабаром сини Рагнара взяли в полон Еллу.<ref name="all-generals.ru"/> Страта нортумбрійського короля, за деякими даними, відбувалася одним зі [[Германо-скандинавська міфологія|скандинавських язичницьких]] звичаїв жертвоприношення до [[Одін]]а так званий «[[Кривавий орел]]».<ref name="Ткач"/>