Влад II Дракул: відмінності між версіями

| автограф =

'''Влад II Дракул''' ({{lang-ro|Vlad Dracul}}) (бл.близько [[1390]] - –[[1447]]) - — [[господар]] [[Волощина|Волощини]] [[1436]]-1447 з династії [[Басараби (династія)|Басарабів]]. Позашлюбний син господаря [[Мірча I Старий|Мірча I Старого]]. Згодом господарями стало четверо його синів - — [[Мірча ІІ]], [[Влад III Дракула]], [[Раду ІІІ Вродливий]] і позашлюбний [[Влад IV Чернець]].

Був відправлений батьком до [[Будапешт|Буди]] заручником. Біля [[1422]] перебрався до [[Королівство Польське (1385—1569)|королівства Польщі]], згодом до двору [[Мурад II|Мурада II]]. Вірогідно, брав участь [[1422]] року в облозі [[Константинополь|Константинополя]]. Повернувся до двору [[Сигізмунд I Люксембург|Сигізмунда I Люксембурга]] і з приблизно [[1430]] року у [[Сігішоара]] займався обороною південних кордонів [[ТрансильваніяСемигород|Трансильванії]]. Сигізмунд І [[1431]] року коронував Влада у [[Нюрнберг]]у господарем Волощини і посвятив у лицарі ордену Дракона<ref>[http://mek.oszk.hu/01900/01967/html/ RITTERKÖNIGE {{ref-de}}]</ref>, через що від його назви ''Societas Draconis'' отримав прізвисько Дракон (Дракул). З [[1436]] у Сігішоарі за привілеєм Сигізмунда І відкрив монетний двір. Вірогідно, у [[Вересень|вересні]] [[1436]] після смерті [[Олександр I Алдя|Олександра I Алдя]] за підтримки Сигізмунда І перейшов [[Карпати]] і посів трон. 20 [[Січень|січня]] [[1437]] відмовився визнавати зверхність султана, але зі смертю у [[Грудень|грудні]] [[1437]] Сигізмунда І втратив підтримку і визнав зверхність султана. Допомагав [[1438]] [[Мурад II|Мураду II]] у поході до Трансильванії. [[Березень|22 березня]] [[1442]] через Волощину пройшло 20-тисячне військо Бей-Мезіда. У [[Липень|липні]] [[1442]] Влад ІІ повіз данину султану і був ув'язнений за звинуваченням у зраді. Престол посів його син [[Мірча ІІ]]. Тим часом у липні 1442 біля [[Залізні Ворота (Дунай)|Залізних Воріт]] [[Янош Гуняді]] втретє розбив турецькеосманське військо Бей-Мезіда, що відступало до Волощини. За ним Гуняді перейшов кордон Валахії з претендентом на трон [[Басараб ІІ|Басарабом ІІ]], який до [[Грудень|грудня]] остаточно зайняв трон, прогнавши Мірчу ІІ. Через орієнтацію Басараба ІІ на [[Угорське королівство]] султан вирішив звільнити Влада ІІ. За це він залишив при дворі султана своїх синів -&nbsp;— [[Влад III Дракула|Влада]] і [[Раду ІІІ Красивий|Раду]]. У [[Березень|березні]] [[1443]] за підтримки турків, сина Мірчу ІІ Влад ІІ Дракул посів трон. Він намагався зайняти нейтральну позицію в угорсько-турецькихосманських війнах. Угорці вимагали його дотримати клятву по боротьбі з туркамиосманами, як лицарю Ордену Дракона, угорського васала. [[Євгеній IV]] звільнив Влада ІІ від клятви за обіцянки надіслати Мірчу ІІ. Позицію господаря пояснювали перебуванням двох синів придворіпри дворі султана. Влад ІІ не брав участі у першому хрестовому поході і за мирною угодою від 12 [[Червень|червня]] [[1444]] визнавався ленником султана. У наступному поході хрестоносців намагався відмовити [[Владислав III Варненчик|Владислава IIІ]] від продовження походу, хоча направив для підтримки сина Мірчу з 6-тисячним загоном. При відступі хрестоносців після [[Битва під Варною|поразки під Варною]] полонив Яноша Гуняді. Причиною цього вважали розбій війська Гуняді у Волощині, наклеп перед Владиславом ІІІ. Гуняді був звільнений після сплати викупу і допоміг [[1445]] Владу захопити [[Джурджу (місто)|Джурджу]], відбити [[1446]] похід турківосманів. Однак Гуняді підтримав боярську опозицію, яка підняла повстання і посадила на престол Владислава ІІ Дана. Влада ІІ Дракула при втечі у [[Грудень|грудні]] [[1447]] полонили бояри і вбили, піддавши тортурам біля монастиря у [[Белтень (Димбовіца)|Белтені]]. Син Мірчу ІІ загинув неподалік при [[Тирговіште]]. Згодом за їхню смерть боярам і [[Владислав ІІ Дан|Владиславу ІІ Дану]] помстився син [[Влад III Дракула]].

* J. Demel: Historia Rumunii. Wrocław –&nbsp;— Warszawa –&nbsp;— Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich –&nbsp;— Wydawnictwo, 1970, стор. 122, 125. {{ref-pl}}

* J. Rajman: Encyklopedia średniowiecza. Kraków: Wydawnictwo Zielona Sowa, 2006, стор. 1033-10341033—1034. ISBN 83-7435-263-9. {{ref-pl}}

| colspan=3 align="center" style="background: | [[FileФайл:Stema Tarii Romanesti II.jpg|50px]] '''[[Список господарів Волощини|Правителі Волощини]]'''

| align="center" width="30%" style="background: #FCD116;"|<small>Попередник:</small><br />'''[[Олександр I Алдя]]'''

| align="center" style="background: #FCD116;" width="40%"|'''[[Список господарів Волощини|Господар Волощини]]''' <br />'''[[1436]] &nbsp;— [[1442]]'''

| align="center" width="30%" style="background: #FCD116;"|<small>Наступник:</small><br />'''[[Мірча ІІ]]'''

| align="center" width="30%" style="background: #FCD116;"|<small>Попередник:</small><br />'''[[Басараб ІІ]]'''

| align="center" style="background: #FCD116;" width="40%"|'''[[Список господарів Волощини|Господар Волощини]]''' <br />'''[[1443]] &nbsp;— [[1447]]'''

| align="center" width="30%" style="background: #FCD116;"|<small>Наступник:</small><br />'''[[Владислав ІІ Дан]]'''