Вікіпедія

Поліційна держава: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shynkar (обговорення | внесок)
102 504 редагування
Tyverets (обговорення | внесок)
3285 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 5:
Зазвичай класичними «поліційними державами» іменують [[Габсбурзька монархія|Габсбурзьку державу]] часів [[Йосиф II|Йосипа II]]<ref>Robert Bideleux, ‎Ian Jeffries. A History of Eastern Europe: Crisis and Change. London, 1998, c.184-285</ref> та [[Російська імперія|Російську імперію]] часів [[Катерина II|Катерини II]]<ref>Raeff M. The Well-Ordered Police State and the Development of Modernity in Seventeenth and Eighteenth Century Europe: An Attempt at a Comparative Approach // The American Historical Review, Vol. 80, No. 5 (Dec., 1975), с.1236</ref>.
 
З XIX століття визначення «поліцейськаполіційна держава» зазвичай застосовують до держав із надмірним впливом поліції та спецслужб.
 
== Історія ==
Еволюція терміну пов'язана, зокрема, зі зміною значення слова «поліція» ({{lang-de|polizei}})&nbsp;— похідного від давньогрецької [[політія]] ({{lang-grc|πολιτεία}}). В працях грецьких філософів політія (від [[поліс]]&nbsp;— місто-держава, міська громада) означала збалансований державний устрій та мистецтво державного управління загалом.
 
У середні віки феодальні держави Європи поступово перетворилися на абсолютні монархії. Проте лише в XVII—XVIII виокремлюється окрема сфера державної діяльності, що згодом також отримала назву «поліція». Біля витоків теорії ''поліційного права'' стояв французький вчений Ніколас Деламар. В його «Трактаті про поліцію» (1707—1738) було окреслено предмет поліційної влади, виділені її головні риси, сфери суспільних відносин об'єднані поліцейськоюполіційною діяльністю.
 
На основі практики обов'язковою для держави визнавалася діяльність, спрямована на створення державної безпеки та добробуту. Здійснюючи цей обов'язок, виконавчі органи мали право безмежного втручання у приватне життя з метою ощасливлення громадян. Як у науці, так і в практиці обстоювалася доцільність застосування державного примусу не лише для гарантування безпеки, а й створення умов для добробуту громадян<ref>Justi J.H.G. von. Grundsatze der Polizei-Wissenschaft in einem vernunftigen, auf den Endzweck der Polizei gegrundeten, Zusammenhange und zum Gebrauch akademischer Vorlesungen abgefasst. Dritte Ausgabe. Gottingen, 1782, с.9</ref>.
Рядок 24:
Поділ внутрішнього управління державним життям суспільства на поліцію безпеки та поліцію добробуту зник з наукового вжитку разом зі зникненням терміна «поліція» для позначення державного управління.
 
На початку [[Нова історія|Нового часу]] державне управління передбачало звільнення [[Громадська організація|громадських організацій]] та особи-громадянина від гноблення з боку феодальних порядків, обстоювання їхньої самостійності. І в цьому полягав прогресивний характер ідеї «поліційної держави». Але з послабленням феодальних кайданів державна опіка не припинилася. Навпаки, набула самодостатнього значення в особі професійних чиновників (див. [[апарат]], [[Макс Вебер|веберівське]] розуміння раціональної бюрократії…). У цьому разі, населення країни розглядали не як [[Комунітаризм|організацію громадян, а як безформну масу підданих]], яку [[Національний інтерес|держава обробляє (виховує, навчає, контролює тощо) за накресленим владою планом тотальних бюрократичних заходів]]. Таким чином, управління в поліцейськійполіційній державі у принципі заперечувало самовизначення особистості та суспільних груп, оскільки базувалося на засадах [[Патерналізм|всепоглинальної опіки держави над окремою людиною та суспільством загалом]]<ref>Raeff M. The Well-Ordered Police State and the Development of Modernity in Seventeenth and Eighteenth Century Europe: An Attempt at a Comparative Approach // The American Historical Review, Vol. 80, No. 5 (Dec., 1975), с.1225</ref>.
 
Цілковите одержавлення суду та широкий розвиток державного управління призвели до встановлення та зміцнення законодавчої функції влади. Державне законодавство визначало одноманітну та міцну юридичну норму для судових рішень. Усі аспекти життя підпорядковувались законодавчому впливові та в узгодженні з принципом єдності влади, всюдисущої та всеспрямовуваної, правотворчість було визнано виключною функцією держави.
Рядок 42:
З часу [[Велика французька революція|Французької революції]] первинна концепція «поліційної держави» сприймалася вже як консервативна чи реакційна. Водночас, посилення ролі поліції у наполеонівській Франції та державах-переможницях Наполеона призвела до переосмислення терміну.
 
З середини XIX сторіччя під «поліцейськоюполіційною державою» розуміли виключно державу із всеохопним впливом поліції та спецслужб. Під це визначення якнайкраще підпадали як абсолютні монархії&nbsp;— Росія за часів [[Микола I (російський імператор)|Миколи I]] та [[Олександр III (російський імператор)|Олександра III]]<ref>Simon Dubnow. From the death of Alexander I, until the death of Alexander III. Philadelphia, 1920, с.246</ref>, [[Османська імперія]] за доби [[Абдул-Гамід II|абдулгамідівського]] «[[зулюм]]а»<ref>Ilan Pappé. The Modern Middle East. N.Y., 2005, c.20</ref>, так і авторитарні республіканські режими. Однак найповнішим втіленням «поліційної держави» вважають [[тоталітаризм|тоталітарні режими]] XX сторіччя&nbsp;— [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]]<ref>Edward Lucas.The New Cold War: How the Kremlin Menaces both Russia and the West. London, 2014</ref> та [[Націонал-соціалізм|нацистський]]<ref>George C. Browder. Foundations of the Nazi Police State: The Formation of Sipo and SD, Lexington, 1990</ref>.
 
З огляду на те, що в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] та деяких пострадянських країн поліцію називали [[міліція|міліцією]], використовувався також вислів «міліцейська держава»&nbsp;— переважно з іронічним підтекстом<ref>В. Коваленко. Милицейское государство. «Начало», №&nbsp;13, 1991</ref><ref>Юлия Латынина. Милицейское государство в отдельно взятой республике. «Новая газета», 31.10.2005</ref><ref>Тетяна Грунська. Вероніка та її коханці. Львів, 2006, с.69</ref><ref>Іноді словосполученням «міліцейська держава» просто перекладають англійський термін «police state», наприклад&nbsp;— Эдвард Лукас. Новая холодная война: как Кремль угрожает России и Западу, СПб, 2009, с.35</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Поліційна_держава