Софія Олексіївна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 31:
Після смерті свого брата царя Федора Олексійовича (у квітні [[1682]]) брала активну участь у боротьбі придворних [[Бояри|боярських]] угруповань за владу. В травні [[1682]] Софія Олексіївна разом зі своїми родичами Милославськими, спираючись на підтримку московських стрільців, добилась проголошення царем, поряд з Петром І, також Івана V Олексійовича і призначення її правителькою-[[регент]]кою при малолітніх царях.
 
Придушила спробу свого колишнього спільника І.[[Хованський Іван Андрійович|Івана Хованського]] підняти [[Стрілецьке повстання|стрілецький заколот]] у [[Москва|Москві]]. За правління Софії Олексіївни царський уряд підписав «Вічний» мир [[1686]], згідно з яким [[Річ Посполита]] відмовлялась від претензій на [[Лівобережна Україна|Лівобережну Україну]], [[Київ]], [[Запорожжя]], Чернігово-Сіверську землю з [[Чернігів|Черніговом]] та зобов'язувалась організувати військові походи проти [[Кримське ханство|Кримського ханства]]. Ці походи, під керівництвом В. Голіцина, в яких брали участь і українські козацькі полки, завершилися повною поразкою.
 
[[1687]] року усунула від влади гетьмана [[Самойлович Іван Самійлович|Івана Самойловича]] і затвердила гетьманом [[Іван Мазепа|Івана Мазепу]], з яким московський уряд уклав [[Коломацькі статті|Коломацькі статті 1687]]