Закон про поділ України на землі: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
оформлення |
||
Рядок 8:
'''Закон про поділ України на землі''' був прийнятий Малою Радою 6 березня 1918 року, а оприлюднений у виданні «[[Вістник Ради Народних міністрів Української Народної Республіки]]» 15 березня 1918 р.
{{Цитата|
: § 1. Поділ України на губернії й уїзди скасується.
: § 2. Українська Народна Республіка розділяється на такі землі:
1) Підляшшя, центр — Берест;<Br> 2) Волинь, центр — Луцьк; <Br>3) Погорина, центр — Рівне; <Br>4) Болохівська Земля, центр — Житомир; <Br>5) Деревська Земля, центр — Іскорость; <Br>6) Дреговицька Земля, центр — Мозир; <Br>7) Київ з околицею (приблизно на 20-30 верст); <Br>8) Поросся, центр — Біла Церква; <Br>9) Черкащина, центр — Черкаси; <Br>10) Побожжя, центр — Умань; <Br>11) Поділля, центр — Кам'янець; <Br>12) Брацлавщина, центр — Вінниця; <Br>13) Подністров'я, центр — Могилів; <Br>14) Помор'я, центр — Миколаїв; <Br>15) Одеса з околицею; <Br>16) Низ, центр — Єлизавет; <Br>17) Січа, центр — Катеринослав; <Br>18) Запоріжжя, центр — Бердянськ; <Br>19) Нове Запоріжжя, центр — Херсон; <Br>20) Азовська Земля, центр — Маріуполь; <Br>21) Сіверщина, центр — Стародуб; <Br>22) Чернігівщина, центр — Чернігів; <Br>23) Переяславщина, центр — Прилуки; <Br>24) Посем'я, центр — Конотоп; <Br>25) Посул'я, центр — Ромен; <Br>26) Самара, центр — Кременчук; <Br>27) Полтавщина, центр — Полтава; <Br>28) Слобідщина, центр — Суми; <Br>29) Харків з околицями суміжними; <Br>30) Донеччина, центр — Слов'янськ; <Br>31) Подон'я, центр — Острогожськ; <Br>32) Половецька Земля, центр — Бахмут.
: § 3. Остаточним розмежованням Української Народньої Республики з сусідніми державами число земель може бути змінено.
Рядок 20 ⟶ 21:
: § 6. З заведенням нових органів самоврядування і влади земель губернські і уїздні установи будуть скасовані, а діловодство і майно їх буде передано в порядку, який буде установлений особним законом.
}}
Організація місцевої влади мала відповідати новим умовам, але Центральна Рада не встигла це здійснити. В межах адміністративної реформи, яку уряд готував навесні 1918 р., розпочалося скасування продовольчих комітетів, планувалася реорганізація [[земельні комітети|земельних комітетів]]. За часів Центральної Ради урядові так і не вдалося створити дієву систему органів місцевої влади та галузевого управління, що призвело до втрати політичного й економічного контролю над провінцією, без якого система державного управління виявилася малоефективною. Слабкість однієї з основних структурних ланок виконавчої вертикалі — системи місцевих органів — була однією з причин падіння Центральної Ради.
| |||