Подільське князівство: відмінності між версіями

Останнім галицько-волинським монархом був [[Юрій II Болеслав]]&nbsp;— син дочки [[Юрій I Львович|Юрія I Львовича]] [[Марія Галицька|Марії]] та мазовецького князя [[Тройден I|Тройдена I]]. Він врегулював відносини із Золотою Ордою<ref>''[[Войтович Леонтій Вікторович|Войтович Л]].'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/k-doba_5/011-vojtovych.pdf Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета] // Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. Володимир Александрович]; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича.&nbsp;— Львів, 2011.&nbsp;— Вип. 5.&nbsp;— С. 217.</ref>, {{джерело|визнав свою залежність від неї}}, здійснив у [[1337]] році спільний з ординськими військами похід на Польщу,<ref>''[[Войтович Леонтій Вікторович|Войтович Л]].'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/k-doba_5/011-vojtovych.pdf Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета].&nbsp;— С. 218.</ref> пробуючи повернути захоплену поляками 1303-го Люблінщину<ref>Юрій II Болеслав // [http://history.franko.lviv.ua/IIIju.htm Довідник з історії України]. За ред. І. Підкови та Р. Шуста.&nbsp;— К. : Генеза, 1993.</ref>. Підтримуючи мир з Литвою і Тевтонським орденом, Юрій II був у неладах з Польщею та Угорщиною, які готували спільний наступ на Галицько-Волинське князівство. Після його отруєння в 1340&nbsp;р. розгонулась боротьба за землі ГВКГалицько-Володимирської держави між <!-- правителем Королівства Русі--> великим князем Волинським, [[Любарт]]ом і польським королем [[Казимир ІІІ|Казимиром ІІІ]]. 1349 року король Казимир III захопив Галицьку землю. У квітні 1350 року угорський король [[Людовик Угорський|Людовик]] уклав з Казимиром ІІІ угоду, за якою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство пожиттєво Казимирові III.