Вікіпедія

Поділля: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Рядок 196:
[[Файл:POL województwo podolskie IRP COA.svg|thumb|left|150px| Герб Подільського воєводства]]
 
У першій половині XIV ст. формується «[[Подільське князівство]]» на чолі з князями [[Коріятовичі|Коріятовичами]]. [[1362]] року Великий Литовський князь [[Ольгерд]], разом з братами Коріятовичами, іншими литовсько-руськими князями, вирушив походом проти татарських ханів: Кочубея, Котлубея, Дмитрія Солтана і Бекера і одержав перемогу у [[Битва на Синіх Водах|битві біля річки Синюхи]] в степу (на межі теперішнього Поділля). Забрав у них Торговицю, [[Біла Церква|Білу Церкву]], [[Звенигородка|Звенигород]]. Всі країни руські з Поділлям надав Коріятовичам, які відбудували тут замки в [[Бакота|Бакоті]], [[Смотрич (смт)|Смотричі]], Кам'янці, пізніше [[Брацлав]]і, [[Вінниця|ВінницюВінниці]], [[Меджибіж|Меджибожі]], [[Хмільник]]у, [[Теребовля|ТеребовлюТеребовлі]]. З кінця XIV століття  — у складі [[Литовсько-Руська держава|Литовсько-Руської держави]].
 
За даними літописів, весною [[1393]]<ref name="МГ171">''Грушевський М. Грушевський.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 171.</ref> князь [[Вітовт]] пішов на Поділля походом, але через сутичку ще й із київським князем [[Володимир Ольгердович|Володимиром]] відклав похід на осінь. Князь [[Федір Коріятович]] покликав на допомогу угорських князів та волохів, а сам виїхав до Угорщини, певне, за новою допомогою. Вітовт вза час відсутності Федора Коріятовича восени 1393 взяв подільські «городи» (також воєводу Нестака), поставив своїх старост.<ref name="МГ171"/> Грушевський датував захоплення Поділля Вітовтом осінню 1393 чи 1394 року через відсутність джерел.<ref name="МГ171"/> В. Михайловський вказує 1394-й останнім роком правління князя Федора Коріятовича,<ref>''Михайловський В.'' Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві&nbsp;— 1394&nbsp;рр.)…&nbsp;— С. 34.</ref> з чим погоджується Мирон Капраль.<ref>[http://shron.chtyvo.org.ua/Kapral_Myron/Podilska_shliakhta_XIVXVI_stolit_u_doslidzhenni_Vitaliia_Mykhailovskoho.pdf Мирон КАПРАЛЬ (Львів). Подільська шляхта XIV—XVI століть у дослідженні Віталія Михайловського «Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV&nbsp;— 70-х роках XVI століття».]&nbsp;— С. 697.</ref> Оскільки [[1385]] року тоді ще великий князь литовський [[Ягайло]] підписав з Польським королівством договір, відомий як [[Кревська унія]], а Вітовт 1392 року ([[Острівська угода]]) визнав себе васалом Ягайла, то поляки вважали ці землі своїми.<ref name="МГ175">''Грушевський М.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 175.</ref> ▼
З кінця XIV століття&nbsp;&nbsp;— у складі [[Литовсько-Руська держава|Литовсько-Руської держави]].
 
Вітовт, захопивши Поділля, поділив його на 2 частини: '''західну''' ([[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]], [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Скала-Подільська|Скалу]], [[Бакота|Бакоту]], [[Червоногород]] та ін.) продав [[Ягайло]]ві (після просьби; за 40 тис. гривень чи кіп<ref>''М. Грушевський М.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 174.</ref>, який грамотою від 13 червня 1395 надав його «на вічність» ({{lang-la|plene iure ducali}}) краківському воєводі [[Спитко II з Мельштина|Спиткові Мельштинському]],<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 174—175.</ref> а [[Вінниця| Вінницю]], [[Меджибіж]] та Бозьк (Божськ) залишив собі, [[Брацлав]], [[Крем'янець]], [[Сокілець (Дунаєвецький район)|Сокілець]], [[Хмільник]], відійшли до Литви, [[намісник]]ом був [[Петро Гаштовт]].▼
▲За даними літописів, весною [[1393]]<ref name="МГ171">''М. Грушевський.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 171.</ref> князь [[Вітовт]] пішов на Поділля походом, але через сутичку ще й із київським князем [[Володимир Ольгердович|Володимиром]] відклав похід на осінь. Князь [[Федір Коріятович]] покликав на допомогу угорських князів та волохів, а сам виїхав до Угорщини, певне, за новою допомогою. Вітовт в час відсутності Федора Коріятовича восени 1393 взяв подільські «городи» (також воєводу Нестака), поставив своїх старост.<ref name="МГ171"/> Грушевський датував захоплення Поділля Вітовтом осінню 1393 чи 1394 року через відсутність джерел.<ref name="МГ171"/> В. Михайловський вказує 1394-й останнім роком правління князя Федора Коріятовича,<ref>''Михайловський В.'' Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві&nbsp;— 1394&nbsp;рр.)…&nbsp;— С. 34.</ref> з чим погоджується Мирон Капраль.<ref>[http://shron.chtyvo.org.ua/Kapral_Myron/Podilska_shliakhta_XIVXVI_stolit_u_doslidzhenni_Vitaliia_Mykhailovskoho.pdf Мирон КАПРАЛЬ (Львів). Подільська шляхта XIV—XVI століть у дослідженні Віталія Михайловського «Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV&nbsp;— 70-х роках XVI століття».]&nbsp;— С. 697.</ref>
 
▲Вітовт, захопивши Поділля, поділив його на 2 частини: '''західну''' ([[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]], [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Скала-Подільська|Скалу]], [[Бакота|Бакоту]], [[Червоногород]] та ін.) продав [[Ягайло]]ві (після просьби; за 40 тис. гривень чи кіп<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 174.</ref>, який грамотою від 13 червня 1395 надав його «на вічність» ({{lang-la|plene iure ducali}}) краківському воєводі [[Спитко II з Мельштина|Спиткові Мельштинському]],<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 174—175.</ref> а [[Вінниця| Вінницю]], [[Меджибіж]] та Бозьк (Божськ) залишив собі, [[Брацлав]], [[Крем'янець]], [[Сокілець (Дунаєвецький район)|Сокілець]], [[Хмільник]], відійшли до Литви, [[намісник]]ом був [[Петро Гаштовт]].
 
[[1394]] рік став початком «сорокалітньої війни» (1394—1434&nbsp;рр.) між Литвою та Польщею за Поділля, в якій найпослідовнішим супротивником Польщі виступав брат [[Ягайло|Ягайла]]&nbsp;— литовський князь [[Свидригайло]].
 
Після смерті Спитка з Мельштина у битві на Ворсклі у 1399 році Ягайло не захотів залишати Поділля в руках його вдови та віддав край князю Свидригайлу (підписувався з серпня 1400 {{lang-la|Dei gratia dux Podolie}}) з умовою, що замки він міг надавати в управління тільки полякам, щоб не втратити можливість потім приєднати Поділля як провінцію до Корони. Це надання не зовсім задовольнило Свидригайла, який готувався до подальшої боротьби, причому, опираючись в основному на русинів та литвинів, інколи отримував прихильників і серед поляків.
 
На початку [[1402]] року Свидригайло вирушив до Пруссії, де уклав угоду. Ягайло наказав відібрати Поділля від бунтаря, однак несподівано зіткнувся з опором старост (навіть поляків). Але через деякий час вони вислали до короля послів з заявою про визнання покори. Для посилення контролю над ситуацією Ягайло виїхав на Поділля (в серпні був у Кам'янці, потім у Червоногороді).<ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 177.</ref>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Поділля