Міжнародний день сільських жінок

Міжнародний день сільських жінок (На офіційних мовах ООН (англ. International Day of Rural Women; фр. Journée internationale de la femme rurale; ісп. Día Internacional de las Mujeres Rurales; рос. Международный день сельских женщин) – Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією № 62/136 Генеральної Асамблеї ООН 18 грудня 2007 року, який відзначається щорічно 15 жовтня.

Міжнародний день сільських жінок
Офіційна назва	англ. International Day of Rural Women
Засновано	18 грудня 2007
Початок	2008
Дата	15 жовтня

Історія

Вперше Міжнародний день сільських жінок відзначався 15 жовтня 2008 року. У резолюції 62/136 Генеральної Асамблеї від 18 грудня 2007 року, яка офіційно оголосила цей день, визнається «найважливіша роль сільських жінок, в тому числі жінок, які належать до корінних народів, і їх внесок в прискорення розвитку сільського господарства і сільських районів, підвищення продовольчої безпеки та подолання зубожіння в сільських районах».

Сільські жінки: статистика

Сільські жінки, головним джерелом існування яких є природні ресурси і сільське господарство, складають більше чверті всього населення планети. У країнах, що розвиваються, сільські жінки складають приблизно 43 відсотки сільськогосподарської робочої сили, і на них покладена основна відповідальність за забезпечення продовольчої безпеки, так як вони виробляють, переробляють і готують велику частину продовольства.

В Україні з проживаючих 22,8 млн. жінок, 7 млн. (30,5%) жінок проживають у сільській місцевості.

Теми Міжнародного дня сільських жінок

Тема Міжнародного дня сільських жінок 2017

Темою Міжнародного дня сільських жінок у 2017 році визначено: Виклики та можливості в кліматично сталому сільському господарстві для забезпечення гендерної рівності та розширення прав та можливостей сільських жінок та дівчаток (англ. Challenges and opportunities in climate-resilient agriculture for gender equality and the empowerment of rural women and girls).

ООН, встановлюючи тему дня 2017 року, відзначала, що зміна клімату погіршує становище сільських жінок. Дискримінаційна політика чи соціальні рамки обмежують доступ жінок-фермерів до послуг в області землекористування, засобів ведення господарства, фінансування, водних ресурсів і енергетики, відповідної інфраструктури, технологій і знань.

Зміна клімату також скорочує можливості для усунення гендерних розривів в сільському господарстві. Пріоритетом в області розширення прав і можливостей сільських жінок має стати забезпечення:

• гендерної складової стратегій в області кліматично сталого сільського господарства;
• підвищення включення жінок у володіння землею,
• доступу до фінансів для вкладення в ефективні засоби ведення кліматично сталого сільського господарства,
• доступу до інформації в області кліматично сталого сільського господарства,
• участі у виробничо-збутових ланцюжках в області кліматично сталого сільського господарства.

Визнання значного потенціалу сільських жінок у справі боротьби зі зміною клімату ґрунтується на тому, що:

• найчастіше саме жінки приймають рішення про використання ресурсів і інвестиціях в інтересах своїх дітей, сімей та громад;
• жінки змінюють політику і суспільство, виступаючи за надання суспільних благ в таких областях, як енергетика, водопостачання і санітарія, соціальна інфраструктура.

Це, в свою чергу, підтримує стійкість громад до зміни клімату і стихійних лих. Систематичне усунення гендерних розривів в заходи по реагуванню на зміну клімату є одним з найбільш ефективних механізмів підвищення стійкості життя домашніх господарств, громад і держав.[1]

Див. також

• Програма ООН з населених пунктів
• Міжнародні дні ООН
• Міжнародний жіночий день
• Всесвітній день продовольства
• Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності

Джерела

• Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей 18 декабря 2009 года 64/140. Улучшение положения женщин в сельских районах
• Доклад Генерального секретаря 21.07.2011 A/66/181 «Улучшение положения женщин в сельских районах»
• Expert group meeting: Enabling rural women's economic empowerment: institutions, opportunities and participation. Accra, Ghana, 20-23 September 2011
• Final Report of the Expert Group Meeting