Чилі: відмінності між версіями

Існують різні теорії щодо походження слова "«Чилі"». Іспанський літописець Дієго де Росалес вважає, що [[інки]] називали "«''Chili''"» долину річки Аконкагуа. На користь цієї теорії свідчить такий факт, що в долині річки Касма в Перу було місто і долина з назвою "«''Chili"»'' .

Згідно з іншими теоріями, Чилі отримала свою назву від індіанського слова, що означає «край землі»; або від слова "«''Chiri"»'' на мові [[кечуа]], що значить "«холодний"», або "«''tchili''"», що означає "«сніг"».

[[Файл:Fundacion de Santiago.jpg|міні|ліворуч|200пкс|<small>Заснування [[Сантьяго]]</small>]]

[[Файл:Jura Independencia Chile-Cosme San Martín.jpg|міні|ліворуч|200пкс|<small>Проголошення незалежності Чилі. Картина {{Не перекладено|Козме Сан-Мартін|Козме Сан-Мартіна|en|Cosme San Martín}}</small>]]

Історія Чилі починається з часів заселення регіону близько 13 000 років тому. До вторгнення іспанців в північній частині Чилі жили індіанські народи [[Кечуа (народ)|кечуа]] і [[аймара]], в центральній частині -&nbsp;— [[мапуче]], на півдні -&nbsp;— [[алакалуфи]], [[яґани]] та [[она]]. В кінці XIII -&nbsp;— початку XIV століть північна частина Чилі (до річки [[Мауле (річка)|Мауле]]) була завойована [[Імперія ІнківІнки|інками]]. На південь від річки Мауле племена мапуче не підкорялися інкам, влаштувавши їм запеклий опір.

Іспанці не знайшли в Чилі багатих покладів дорогоцінних металів, і колонізація прийняла сільськогосподарський характер, з напливом в XVII-XVIIIXVII—XVIII століттях переселенців з найбіднішої іспанської провінції [[Естремадура|Естремадури]], а також [[баски|басків]]. У центральній частині Чилі природні умови були схожі на середземноморські. Там стали культивуватися пшениця, ячмінь, коноплі, виноград. Також почалося розведення великої рогатої худоби та овець. З XVIII століття велике значення набув видобуток міді. Таким чином, в колоніальну епоху були закладені основи сучасної економіки Чилі. У цей період відбувався процес метисації. До початку XIX століття метиси становили близько 80&nbsp;% населення.

На початку XIX століття (1810-18231810—1823) під проводом [[Бернардо О'Гіґґінс]]а та [[Мануель Родрігес|Мануеля Родрігеса]] чилійський народ завоював незалежність від колоніальної влади Іспанії.

Чилі поділяється на 15 регіонів, кожен з яких управляється спеціальним керівником, що призначається президентом. Кожен регіон поділяється на провінції, керівники яких також призначаються президентом. Кожна провінція ділиться на [[комуна|комуни]]&nbsp;— адміністративні одиниці третього рівня, що управляються спеціальними органами самоврядування&nbsp;— [[муніципалітет|муніципалітетам]]иами, керівників якого вибирає місцеве населення на 4 роки.

[[Файл:Chile topo en.jpg|200px|міні|Топографія Чилі, розташування на карті Південної Америки.]]

Територія Чилі витягнута вздовж узбережжя Тихого океану на 4300&nbsp;км і зайнята переважно хребтами Анд (висотою до 6880 м), між якими лежить Поздовжня долина&nbsp;— головний економічний район країни. Територія належить до [[Тихоокеанське вогняне коло|Тихоокеанського вогняного кола]], через що тут багато [[Вулканізм|вулканів]], часті [[Землетрус|землетруси]]. Клімат&nbsp;— від тропічного пустельного на півночі (пустеля Атакама) до помірного на півдні.

У середній частині країни зосереджено приблизно 75 &nbsp;% населення країни, тут найрозвиненіше господарство.

В кінці [[Палеозоологія|палеозою]] Південна Америка належала до континенту Гондвана.

Чилійський рельєф формує поздовжня депресія, оточена двома гірськими хребтами, які становлять близько 80 &nbsp;% території.

Вздовж Берегового хребта на узбережжі Тихого океану поширені прибережні рівнини, де збудовані прибережні міста і великі порти.

Норте Ґранде (''Norte Grande'') &nbsp;— це область між північною межею країни і паралеллю 26 ° пд. ш.. Вона характеризується наявністю пустелі Атакама, найпосушливішої на планеті.<ref name=dw>{{cite web |url=http://www.dw-world.de/dw/article/0,2144,2250165,00.html |title=A sobra de sol, buena es el agua |accessdate=22 липень 2011 |format=HTML |author=Bolívar Manaut, Luna |date=27 Листопад 2006}}</ref><ref>{{cite journal |author=Vesilind, Priit J. |date=серпня 2003 |title=The Driest Place on Earth |url=http://ngm.nationalgeographic.com/ngm/0308/feature3/ |language=англійська |publisher=[[National Geographic (revista)|National Geographic Magazine]] |accessdate=2 Січень 2014}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.extremescience.com/driest.htm |title=Driest Place: Atacama Desert, Chile - Even the Driest Place on Earth Has Water |accessdate=2 Січень 2014 |format=HTM |date=2013 |language=англійська}}</ref><ref>{{cite journal |author=Mckay, Christopher P. |date=Травень-червень 2002 |title=Two dry for life: the Atacama Desert and Mars |url=http://quest.nasa.gov/challenges/marsanalog/egypt/AtacamaAdAstra.pdf |language=англійська |format=PDF |publisher=AdAstra |pages=30–33 |accessdate=2 Січень 2014}}</ref><ref>{{cite web |url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/4437153.stm |title=Chile desert's super-dry history |accessdate=2 Січень 2014 |format=STM |author=Amos, Jonathan |date=8 грудня 2005 |publisher=BBC |language=англійська}}</ref>

На південь розташована область Норте Чико, яка простягається до річки Аконкагуа. Лос Андес знижуються на південь і наближаються до узбережжя.

Центральний район &nbsp;— це найбільш населений регіон країни. Прибережні рівнини широкі і дають змогу споруджувати міста і порти вздовж Тихого океану.

Патагонія простягається на південь від 41° пд. ш. Під час останнього заледеніння, ця область була покрита льодовиком.

В результаті ерозії, спричиненої дією льодовиків, сформувалися [[Фіорд|фіорди]].

Головною галуззю промисловості країни є гірничодобувна (мідь та інші метали). Чилі -&nbsp;— найбільший в світі [[експортер]] [[Мідь|міді]], яку видобуває і виплавляє національне підприємство [[CODELCO]]. Експлуатація інших ресурсів, таких як залізо, молібден, нітрат, золото і срібло також має важливе значення. Крім того, Чилі має 21,9&nbsp;% світових запасів літію, в той час як в 2012 році, 37&nbsp;% світового виробництва цього мінералу зосереджено в країні. Лазурит, дорогоцінний камінь видобувається на півночі Чилі, був оголошений національним каменем в 1984 році.

Серед інших галузей промисловості -&nbsp;— металургійна, деревообробна, харчова, текстильна. Сільське господарство, включаючи рибальство та лісове господарство, забезпечує 7&nbsp;% ВНП (13&nbsp;% зайнятих), розвинене тваринництво, вирощуються пшениця, виноград, боби, цукровий буряк, картопля, фрукти. Чилі -&nbsp;— один з найбільших експортерів фруктів, а також риби й виробів з деревини. ВНП склав в 1994 р $ 97,7 &nbsp;млрд. (ВНП на душу населення -&nbsp;— $ 7010), в 2008 р ВНП досяг $ 169,6 млрд (на душу населення -&nbsp;— $ 14,9 тис. За [[паритет купівельної спроможності|ПКС]] <ref> [https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ci.html Книга фактів ЦРУ] </ref>). Чилі має один з найвищих доходів на душу населення в Латинській Америці (поряд з [[Уругвай|Уругваєм]]).

Загальна протяжність залізниць -&nbsp;— 7 766 &nbsp;км, автошляхів -&nbsp;— 79 025 &nbsp;км, внутрішніх водних шляхів -&nbsp;— 725 &nbsp;км. Найважливіші порти країни: [[Ікіке]], [[Вальпараїсо]].

Головні торгові партнери: Китай, [[США]], Японія, Бразилія. Грошова одиниця -&nbsp;— чилійський песо (1 чилійський песо (Ch $) дорівнює 100 сентаво).

Експорт 66,46 &nbsp;млрд дол. (В 2008) -&nbsp;— мідь, фрукти, риба, папір, хімічна продукція, вино.

Основні покупці (2008 рік): Китай -&nbsp;— 14,2&nbsp;%, США -&nbsp;— 11,3&nbsp;%, Японія -&nbsp;— 10,4&nbsp;%, Бразилія -&nbsp;— ​​5,9&nbsp;%, Південна Корея -&nbsp;— 5,7&nbsp;%, Нідерланди -&nbsp;— 5,2&nbsp;%.

Імпорт 57,61 &nbsp;млрд дол. (В 2008) -&nbsp;— нафта та нафтопродукти, хімікати, електроніка, промислова продукція, автомобілі, газ. Основні постачальники (в 2008): США -&nbsp;— 19,1&nbsp;%, Китай -&nbsp;— 11,9&nbsp;%, Бразилія -&nbsp;— ​​9,3&nbsp;%, Аргентина -&nbsp;— 8,8&nbsp;%, Південна Корея -&nbsp;— 5,6&nbsp;%, Японія -&nbsp;— 4,6&nbsp;%.

'''Переваги''': найбільший в світі виробник міді. Експорт фруктів. Економічне зростання, викликане великими іноземними інвестиціями. Найвищий рівень кредитного довіри через стабільність чилійського песо і фінансових ринків, державний борг склав всього 5,2&nbsp;% річного ВВП (в 2008 &nbsp;р.; у 2004 р -&nbsp;— 12,8&nbsp;%) -&nbsp;— 121 місце в світі. Розвинені виноробство та рибопереработка.

'''Слабкі сторони''': великий спад цін на мідь на світовому ринку приносить часом до 40&nbsp;% збитків експорту. Велика залежність від зовнішніх поставок нафти (90&nbsp;% від всієї споживаної нафти). Залежність від американських торгових партнерів. Відносно слабка валюта (обмінний курс 509 песо за $ 1 в 2008 р, але 609 у 2004 році). Інфляція 8,7&nbsp;% -&nbsp;— оцінка 2008 року (4,4&nbsp;% у 2007 році).

Туризм став одним з основних економічних ресурсів Чилі, починаючи з середини 1990-х років. Під захистом держави знаходиться близько 14,5 &nbsp;млн га земель у вигляді національних парків, заповідників та пам'яток природи, що становить 20&nbsp;% площі Чилі. <Refref> [http://www.conaf.cl/parques-nacionales/parques-de- chile Parques de Chile] // Corporación Nacional Forestal </ref> Основна частка туристів в 2011 році (59,3&nbsp;%) прибувала з прикордонних країн, 17,3&nbsp;% -&nbsp;— з інших країн Південної Америки, 11,9&nbsp;% -&nbsp;— з Європи, 8&nbsp;% -&nbsp;— з Північної Америки. В 2012 році в країну відвідалоо 3,5 &nbsp;млн туристів, а зростання склало майже 13&nbsp;%. <ref>[http://www.eleconomistaamerica.cl/economia-eAm-chile/noticias/4912651/06/13/El-turismo-en-Chile-crece-un-13-en-el-ultimo-ano.html El turismo en Chile crece un 13 &nbsp;% en el último año. 14.06.2013] // El Economista America</ref>

'''Найбільше туристів привертають увагу:'''

* Столиця [[Сантьяго]], яка знаходиться в [[Середземноморський клімат|кліматі середземноморського типу]] місто оточене горами й гірськолижними курортами ([[Вальє-Невадо]], [[Портильйо (Чилі)|Портильйо]], комплекс [[Фареллонес]] -&nbsp;— [[Ель-Колорадо ]] -&nbsp;— [[Ла-Парва]]).

* Найпосушливіша пустеля світу [[Атакама]], знаходиться на півночі країни. Особливе місце займає [[Місячна долина (Чилі)|Місячна долина]], розташована в Національному заповіднику [[Лос-Фламенкос]]. Туристичними центрами півночі Чилі є міста [[Аріка]], [[Ікіке]], [[Калама]], [[Сан-Педро-де-Атакама]] і [[Антофагаста]].

* [[Патагонія]], пересічена [[фіорд]]ами і каналами, знаходиться на півдні країни. Клімат -&nbsp;— від вологого помірно-холодного до [[Полярний клімат|полярного]]. Туристичними воротами в регіон є старовинний [[Пуерто-Монт]], околиці якого вкриті льодовиковими озерами й покриті незайманими листяними та хвойними лісами.

* Острови. В Чилі -&nbsp;— сотні островів. Відомий на весь світ [[острів Пасхи]], місце стародавніх кам'яних статуй -&nbsp;— [[моаї]]. Інші острова -&nbsp;— [[Моча (острів)|Моча]], архіпелаг [[Хуан-Фернандес (архіпелаг)|Хуан-Фернандес]], з яких найпопулярніший -&nbsp;— [[Острів Робінзона Крузо]]. Острови [[Чилійський архіпелаг|Чилійського архіпелагу]] і [[Церкви острова Чилое]] занесені в список культурної спадщини [[ЮНЕСКО]].

Зростання населення останнім часом зменшилося. Хоча населення Чилі протягом двадцятого століття досягло п'ятикратного зростання з 2 695 625 жителів в 1895 році, до 5 023 539 в 1940 році і 13 348 401 в 1992 році, міжпереписний темп зростання в період з 1992 по 2002 рік був 1,24&nbsp;% в рік, в той час як між 2002-20122002—2012 він був 0,99&nbsp;%.

Через поліпшення умов життя населення, тривалість життя чилійців в 2014 році була найвищою в Латинській Америці -&nbsp;— 81,7 років, 78,6 для чоловіків і 84,5 для жінок. У 2009 році це значення було 78,4 років для чоловіків і 75,74 для жінок 81.19. У тому ж році коефіцієнт народжуваності склав 15,0 &nbsp;‰, коефіцієнта смертності, 5,4 &nbsp;‰, природний темп зростання 9,6 &nbsp;‰ (0,96&nbsp;%), в той час як коефіцієнт дитячої смертності становив 7,9 &nbsp;‰. Ці цифри показали процес старіння чилійського суспільства, в якому велика частина населення буде старше 35 років в 2020 році, перемігши групу молодих, домінуючу в цей час. Таким чином, в 2025 році демографічна піраміда досягне дзвоноподібного профілю в результаті процесу демографічного переходу, який відбувається в Чилі.

* [[Європа|Європейці]]&nbsp;— 52,7&nbsp;%

* [[Метиси]]&nbsp;— 44,1&nbsp;%

* [[Індіанці]]&nbsp;— 3,2&nbsp;%<ref name="Lizcano"/>

* [[ЧоловікиЧоловік]]и&nbsp;— 72,5 років.

У [[2009]] році чисельність населення Чилі склала 16,970,000 осіб, з яких близько 8.8 мільйонів або 52,7&nbsp;%&nbsp;— це [[Європа|білі європейці]],<ref name="Lizcano">{{cite web |url=http://books.google.cl/books?id=LcabJ98-t1wC&pg=PA93&lpg=PA93&dq=chile+60%25+blancos+Esteva-Fabregat&source=bl&ots=AMUjY09aVi&sig=3PCwfKDokrZYem3dcZ2gkToFIoE&hl=es&ei=k8WjSYT3HJaitgfGncnOBA&sa=X&oi=book_result&resnum=9&ct=result#PPA110,M1 |title=Composición Étnica de las Tres Áreas Culturales del Continente Americano al Comienzo del Siglo XXI |format=PDF}}</ref> а 44&nbsp;%&nbsp;— це [[метисметиси]]и.<ref name="Lizcano"/> В інших джерелах йдеться про те, що чисельність [[Європа|білих людей]] зросте з 64&nbsp;% до 90&nbsp;% чилійського населення.<ref>[http://www.geografia.fflch.usp.br/publicacoes/Geousp/Geousp13/Geousp13_Intercambio_Maurel.htm Argentina, como Chile y Uruguay, su población está formada casi exclusivamente por una población blanca e blanca mestiza procedente del sur de Europa, más del 90&nbsp;% E. García Zarza, 1992, 19.]</ref><ref name="Coke">{{cite web|url=http://ukpmc.ac.uk/articlerender.cgi?artid=1352132|title=Genetic epidemiology of single gene defects in Chile.|deadurl=unknown-host}}</ref> Різноманітні хвилі іммігрантів до Чилі складались з [[Іспанія|іспанців]], [[Італія|італійців]], [[Ірландія|ірландців]], [[Франція|французів]], [[Греція|греків]], [[Німеччина|німців]], [[Англія|англійців]], [[Шотландія|шотландців]], [[хорват]] та [[Палестина|палестинців]].

За даними перепису [[2002]]&nbsp;р., 3,2&nbsp;% населення Чилі склали [[індіанці]].<ref name="Lizcano"/>

* Індіанські народи (в тому числі [[араукани]] (604,349 чол., 2002 &nbsp;р.), [[аймара]] (48,501 чол., 2002 &nbsp;р.), [[атакаменьйо]] (21,015 чол., 2002 &nbsp;р.), [[кечуа (народ)|кечуа]] (6,175 чол., 2002 &nbsp;р.), [[колла (народ)|колла]] (3,198 чол., 2002 &nbsp;р.), [[алакалуфи]] (2,622 чол ., 2002 &nbsp;р.), [[яґани]] (1,685 чол., 2002 &nbsp;р.) тощо.)

* А також [[полінезійці]] -&nbsp;— [[рапануйці]] (4,647 чол., 2002 г.), що населяють [[острів Пасхи]].

Більше 20&nbsp;% [[чилі]]йців належать до [[Антропологічні типи європеоїдної раси|білої раси]]. Індіанське населення (вже змішане з білими) складає 80&nbsp;% населення. <Refref name = "CL"> {{cite web | title = Chile | url = http://kids.britannica.com/comptons/article-198552/Chile | work = Encyclopædia Britannica | accessdate = 2012-09-15 | quote = "Chile's ethnic makeup is largely a product of Spanish colonization. About three fourths of Chileans are mestizo, a mixture of European and Amerindian ancestries. One fifth of Chileans are of white European (mainly Spanish) descent".}} </ref> Національний склад іммігрантів був і залишається дуже різноманітним: переважають [[іспанці]] та [[італійці]].

Іспаномовні чилійці є нащадками вперше прибулих у [[1535]] році на територію сучасного Чилі і в наступні часи [[іспанці|іспанців]]в та індіанців, що мешкали тут. Змішання протягом століть цих етнічних груп призвело до того, що зараз іспаномовні чилійці складають 60&nbsp;% від загального населення країни. Ранні європейські переселенці (16-18 ст) складалися з басків, галісійців, іспанців. У 19-20 ст. в країну іммігрувало багато вихідців з Італії, Франції, Німеччини, Хорватії, Британських островів, а також арабів-палестинців. Наразі їх нащадки проживають в основному на півдні країни, в столиці та інших великих містах. У Чилі є також впливові громади євреїв, швейцарців, греків, голландців. В останні десятиліття в Чилі іммігрують в основному із сусідніх країн -&nbsp;— Перу, Болівії, Аргентини.

Індіанське населення Чилі сьогодні становить менше 4&nbsp;% від загального числа мешканців країни. <ref> http://mazinger.sisib.ule.cl/repositorio/lb/ciencias_quimicas_y_farmaceuticas/medinae/cap2/5b6.html </ref>

Наразі внутрішні міграції відбуваються в основному з сільської місцевості в міста та гірничопромислові регіони півночі країни. Середня щільність населення в Чилі -&nbsp;— 22,1 людини на 1 &nbsp;км. У той же час заселена країна нерівномірно: найбільша щільність населення (до 60 осіб/1 км) припадає на центральну частину країни. Так, на невеликій частині узбережжя від [[Консепсьйон (провінція, Чилі)|КонсепсьйонКонсепсьйона]]а до [[Вальпараїсо]] приходиться понад 75&nbsp;% жителів. На півночі ж країни щільність становить 2-3 людини на 1 &nbsp;км, на крайньому півдні -&nbsp;— менше 1 людини на 1 &nbsp;км. Найбільша концентрація населення припадає на район столиці. В [[Сантьяго]] та його передмістях проживає 35&nbsp;% населення Чилі та 42&nbsp;% усіх містян.

[[Араукани]] наразі розселені в південних районах центральної частини країни, від річки [[Біо-Біо (річка)|Біо-Біо]] на півночі до озера [[Льянкіує (озеро)|Льянкіує]] на півдні. В основному це поселення в [[резервація|резервації]] [[Темуко]]. Закон про переселення індіанців в резервації був прийнятий в Чилі в [[1868]] році. Вогнеземельці ж були практично повністю винищені або вимерли від епідемій.

Німці Чилі практично не змішувалися з іншими народами країни. Німецькі колонії розташовані переважно в південному Чилі -&nbsp;— в районах [[Пуерто-Монт]], [[Вальдівія]], [[Осорно]]. Тут же зосереджена і значна частина італійців, хорватів та британців.

Матеріальна культура [[ЧилійціНаселення Чилі|чилійського народу]] являє собою сплав елементів іспанської матеріальної культури та культури корінного населення країни, причому іспанський вплив переважає.

=== Архітектура ===

Від стародавніх культур на півночі країни збереглися руїни фортець і поселень. У індіанських селищах пустелі [[Атакама]] індіанці будували хатини з каменю і кактуса, а в південних долинах -&nbsp;— з мулу й дерева. Перше чилійське місто [[Сантьяго]] (засноване в 1541 році) отримало прямокутну сітку вулиць (схід -&nbsp;— захід, північ -&nbsp;— південь) з центральною площею Пласа де Армас, з боків якої височіють будівлі колоніального періоду. Велика частина одноповерхових будівель XVI-XVIIIXVI—XVIII століть (з подвір'ями -&nbsp;— [[патіо]], порталами й візерунковими металевими гратами на вікнах) була зруйнована землетрусами і пожежами. В Сантьяго збереглися церкви Сан-Франсиско (1572-16181572—1618), Санто-Домінго (XVII-XVIIIXVII—XVIII століття). Палац [[Ла-Монеда]] (1780-18051780—1805, архітектори X. Тоеска-і-Річі, А. Кабальєро) -&nbsp;— характерний приклад [[класицизм]]у.

З 1920-х років розвивається архітектурний напрямок, що звільнився від іноземних впливів, пов'язаний з традиціями народної архітектури. Значним внеском у національне містобудування була реконструкція центру Сантьяго (1938-19421938—1942). Монументальні громадські будівлі, зведені по периметру площі Пласа де Армас, створили нову містобудівну основу центру столиці. Починаючи з 1950-х років увага приділяється комплексному будівництву житлових районів в передмістях Сантьяго, в [[Аріка|Аріці]], [[Антофагаста (місто)|Антофагасті]] та інших містах (архітектори К. Брешані, Г. Вальдес, Ф. Кастільйо, К. Гарсія Уйдобро).

Для 1960-х -&nbsp;— початку 1970-х років характерна орієнтація на реконструкцію старих міських центрів і будівництво висотних будівель (проект реконструкції 4-х районів Сантьяго, 1965-19691965—1969, архітектори Г. Сен-Жан та ін.); одночасно розробляються конструкції, які дозволяють зводити будівлі до 20 поверхів і вище, здатні протистояти [[землетрус]]ам.

''Докладніше: [[{{main|Чилійська кухня]]''<br />}}

Стародавню музичну культуру зберігають нащадки чилійських аборигенів, в першу чергу [[араукани]]. Різноманітні їх сольні і колективні пісні (ліричні, любовні, дитячі, трудові, військові, магічні), індивідуальні та масові танці. Серед музичних інструментів арауканів -&nbsp;— ударні (барабани культрун, брязкальце уада), духові ([[трутрука]], лолкінь, кюлькюль, піфюлька). Характерні для народної креольської музики Чилі пісенні та пісенно-танцювальні жанри -&nbsp;— тонада, самакуека (частіше куека), Куанда. Основні музичні інструменти -&nbsp;— [[гітара]], [[арфа]], також [[гітаррон]], який використовують професійні народні співаки (уасо).

Розвивається іспанською мовою. Її формування почалося в період колоніального панування [[Іспанія|Іспанії]] (XVI століття). Ранній літературний пам'ятник '''Чилі''' -&nbsp;— «Листи про відкриття та завоюванні Чилі» [[Педро де Вальдівія| П. де Вальдівії]] (1500? -54). Поема «Араукана» (частини 1-3, 1569-89) А. де Ерсільї-і-Суніга (1533-15941533—1594) -&nbsp;— перший національний твір Чилі та найбільш значне художнє явище латиноамериканської літератури XVI століття. У XVII і XVIII століттях переважала історична [[проза]]: А. де Овальє (1601-51), Д. Росалес (1603-77) та інші. Існувала також усна і письмова поезія малих форм: куплети, [[епіграма|епіграми]], жартівливі експромти.

В період Війни за незалежність і становлення незалежної держави Чилі (1-я половина XIX століття) отримала розвиток політична [[публіцистика]], видними представниками якої були К. Енрікес (1769-18251769—1825) -&nbsp;— засновник першої національної газети «Аурора де Чиле» ( 1812-13) і Д. Порталес (1793-18371793—1837) -&nbsp;— автор збірки листів «Ідеї і одкровення Порталес», що містять опис звичаїв правлячих класів епохи. Поет X. Еган (1768-18361768—1836) писав п'єси на морально-етичні теми. Після завоювання незалежності, в умовах відносної стабільності політичного життя, в Чилі працювали письменники, які ховалися від тиранічних режимів інших країн. Велику роль в чилійській культурі зіграли венесуельський просвітитель і основоположник латиноамериканської філології [[Андрес Бельйо]] (1781-18651781—1865) та аргентинський письменник і громадський діяч [[Домінго Фаустіно Сарм'єнто|Д. &nbsp;Ф. &nbsp;Сармьенто]] (1811-88).

Прагнення передової чилійської інтелігенції створити національну культуру, вільну від впливу [[Іспанізм (ідеологія)|іспанізма]], висловив один з теоретиків латиноамериканського романтизму X. В. Ластаррія (1817-88) в промові на відкритті заснованого ним Літературного товариства (1842). Раніше, ніж в інших країнах Латинської Америки, в Чилі зародився [[реалізм (література)|реалізм]]. [[Альберто Блест Гана]] (1830-19201830—1920) -&nbsp;— перший в іспаномовної Америці і найбільший чилійський реаліст XIX століття («Чилійський Бальзак») <ref> Encyclopedia Americana, Scholastic Library Publishing, Inc Danbury. Connecticut -&nbsp;— 2004 </ref>. У циклі романів 60-х років, що отримав назву «Людської комедії Чилі», він відбив соціально-економічні, політичні та культурні зрушення, що відбувалися в середині XIX століття в Чилі. Найвідоміший його роман -&nbsp;— «Мартін Рівас» (1862 рік). В кінці XIX -&nbsp;— початку XX століття головним чином в поезії поширився [[модернізм]]. Головний представник латиноамериканського модернізму нікарагуанец Р. Даріо в Чилі опублікував програмний збірник своїх віршів «Лазур» (1888).

З розквітом поезії [[Габріела Містраль|Габріели Містраль]] (1889-19571889—1957), [[Вісенте Уїдобро]] (1893-19481893—1948) і [[Пабло Неруда|Пабло Неруди]] (1904-19731904—1973) література Чилі отримала світове визнання. Їх творчість об'єднує справжній гуманізм, громадянський пафос, антифашистська спрямованість, демократизм. Реалістичні оповідання [[Франсиско Колоане|Ф. Колоане]] (1910-20021910—2002; збірники «Мис Горн», 1941, «Вогняна земля», 1956) та роман «Дорога китів» (1962) відкрили суворий світ мешканців приморського краю, які борються зі стихією та соціальним злом. Серед сучасних романістів популярність здобула письменниця [[Ізабель Альєнде]] (р. 1942), яку неофіційно називають «[[ГабріельГабрієль ГарсіаГарсія Маркес|«Габріелем Гарсіа Маркесом]] в спідниці», її найбільш відомі романи «Будинок духів», «Любов і морок» та «Ева Луна».